Арсеній (Мацеєвич)

Митрополит Арсеній (у миру Олександр Іванович Мацієвич або Мацеєвич; 1697(1697) — 28 лютого (10 березня) 1772) — український просвітитель Московії, волинський святий, православний священномученик, богослов, проповідник, митрополит Тобольський, митрополит Ростовський безпатріаршої РПЦ.

Арсеній
Народився 1697[1][2][3]
Володимир-Волинський, Q30088093?, Волинське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер 28 лютого 1772(1772-02-28)
Ревель, Російська імперія
Поховання Таллінн
Країна  Російська імперія[4]
Діяльність архієпископ, священник
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817) і Київська духовна академія
Знання мов російська[4]
Суспільний стан духовенство
Посада митрополит
Конфесія православ'я

Біографія

Походив з волинського шляхетського роду, народився у місті Володимирі 1697 року в родині православного священика. Дід його був поляком, а батько унійним священиком у Володимирі. Здобув гарну освіту: вчився в місцевій духовній школі, у Львівській та Київській академіях.

1716 року майбутнього митрополита направили у Чернігівську єпархію в Новгород-Сіверський Спаський монастир проповідником. Тут він був пострижений у чернецтво з ім'ям Арсеній. Під час свого перебування в Чернігові Арсеній зблизився з архієпископом Антонієм Стаховським. В 1718 році за власним бажанням був відпущений в Київську академію для «слухання філософії і богослов'я». Арсеній залишався в Академії до 1726 року, тут отримав сан священика (в 1723 році).

Після закінчення Академії він протягом 1726–1727 рр. був проповідником при київському архієпископі Варлаамі Ванатовичу, в 1728–1729 роках живе В Києво-Печерській лаврі, в 1730 році подорожує в Тобольск, де в цей час перебував Антоній Стаховський.

В ієромонахи його рукоположив єпископ Переяславський Кирило Шумлянський в митрополичому соборі Святої Софії. Два роки він проповідує при Києво-Софійському митрополичому дворі, потім рік у Києво-Печерській Лаврі, а вже 1729 року він приїздить до Чернігова і зупиняється у Свято-Троїцькому Іллінському монастирі.

Протягом 1734-35 років був учасником морської Камчатської експедиції. Експедиція то вирушала, то знову поверталася назад. 24 січня 1736 року він разом з іншими керівниками експедиції, був привезений з Пустозерського острогу в Адміралтейську колегію. Тільки в січні 1737 року за нього заступився архієпископ Амвросій Юшкевич. Він неабиякий мав вплив на російських імператриць Анну Іоанівну, регентшу Анну Леопольдівну, а потім і на Єлизавету Петрівну. 25 січня 1737 року за поданням Святійшого Синоду о. Арсенія було звільнено, і він прибув до Санкт-Петербурга. 13 вересня 1738 року Святійший Синод призначив його екзаменатором ставлеників у священство і законовчителем Кадетського сухопутного корпусу.

Із 1738 року бувши інквізитором, у Москві Арсеній закатував до смерті 85-річного ярославського ігумена Трифона. На що, Ярославський єпископ подав скаргу до Святійшого Синоду, після її розгляду Синод вирішив, щоб надалі духовних осіб катували бережно[5]. Окрім того, відправив на казнь через спалення навернутого в юдаїзм капітан-лейтенанта Возніцина разом з його спокусником Борухом Лейбовим[6][7].

28 вересня 1739 року ієромонах Арсеній Мацієвич стає законним вчителем гімназії при Академії наук. За оцінками дослідників, був сильним богословом і блискучим проповідником. 10 березня 1741 року його призначили на митрополита Тобольського і всього Сибіру. 26 березня 1741 року посвячений в сан митрополита.

28 травня 1742 року вийшов наказ — «Арсенія, митрополита Тобольського, перевести на Ростовську кафедру і бути йому Святійшого Синоду членом».

Після приходу до влади Катерини II, вона розпорядилася забрати монастирські землі в казенну власність. В 1763 році Арсеній прислав в Синод, який в той час знаходився в Москві, 2 донесення, в яких різко висловився проти нових розпоряджень щодо церковного майна. Синод представив перше донесення Імператриці, і 14 квітня 1763 року, в присутності Синоду, справа закінчилась його засланням в Архангельську єпархію в Ніколо-Корельський монастир.

В 1767 році в цьому ж монастирі, по доносу одного з офіцерів, почалось розслідування нової справи проти Арсенія. По цій справі його було доставлено в Архангельську Губернську Канцелярію, де він утримувався на час слідства. Ця справа, разом із попередньою із 1763 року, розглядалась особисто Імператрицею. За таке «оскорбление ея величества» владику позбавили сану й чернецтва, засудили до смерті після катувань. Але вирок було замінено на ще тяжчий — довічне ув'язнення в кам'яному мішку Ревельської в'язниці. А щоб муки непокірного митрополита були дошкульніші, цариця розпорядилася повісити на стіні камери його парадний портрет при всіх митрополичих регаліях.[джерело не вказане 439 днів] Так 70-літній старець закінчив життя — від холоду й голоду.

Канонізація

В 2004 році Українська Православна Церква Київський Патріархат причислила Арсенія (Мацієвича) до лику святих.

Примітки
  1. Faceted Application of Subject Terminology
  2. Czech National Authority Database
  3. MAK
  4. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  5. Знаменский П. В. Приходское духовенство в России со времени реформы Петра // Казань, 1873. — 851 с. — С. 602.
  6. Арсений // Православная энциклопедия, Т. 3: С. 387—392. — ISBN: 5-89572-008-0.
  7. Анисимов Е. В. Толпа героев XVIII века / Митрополит Арсений: инквизитор и мученик — ISBN: 978-5-271-45964-1.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.