Николишин Андрій Васильович

Батько в сталінські часи був репресований і засланий з України в Воркуту, де працював на шахті і звідки протягом 25 років не мав права виїжджати. Про це батько Андрію нічого не розповідав, щоб не нашкодити його майбутній спортивній кар'єрі[1]. Брат рідного діда Андрія емігрував після Першої світової війни в Канаду, де у Андрія є ряд родичів[2].

Виступав за «Динамо» (Москва), «Гартфорд Вейлерс», «Вашингтон Кепіталс», «Портленд Пайретс» (АХЛ), «Чикаго Блекгокс», «Колорадо Аваланш», ЦСКА (Москва), «Лада» (Тольятті), «Авангард» (Омськ), СКА (Санкт-Петербург), «Трактор» (Челябінськ), «Сокіл» (Київ).

В чемпіонатах НХЛ — 628 матчів (93+187), у турнірах Кубка Стенлі — 43 матчі (1+17).

У складі національної збірної Росії учасник зимових Олімпійських ігор 1994 і 2002 (18 матчів, 7+3), учасник чемпіонатів світу 1993, 1994, 1996, 1997 і 2000 (31 матч, 3+7), учасник Кубка світу 1996 (4 матчі, 1+3). У складі молодіжної збірної Росії учасник чемпіонату світу 1992. У складі юніорської збірної Росії учасник чемпіонату Європи 1991.

У 2007 році хокеїстові присвячений документальний фільм «Три периода и овертайм» режисера В. Полянського.

Досягнення

• Бронзовий призер зимових Олімпійських ігор (2002)
• Чемпіон світу (1993)
• Фіналіст Кубка Стенлі (1998)
• Чемпіон МХЛ (1993), срібний призер (1994)
• Переможець юніорського чемпіонату Європи (1992)
• Найкращий хокеїст року Росії (1994)
• Учасник Матчу усіх зірок КХЛ (2009).

• Хоккей. Большая энциклопедия. — В 2 т. — М. : Терра-Спорт, Олимпия Пресс, 2006.

• Профіль на Eliteprospects (англ.)

1. Андрей НИКОЛИШИН: ВАСИЛЬИЧЕМ Я СТАЛ С ЛЕГКОЙ РУКИ ТАТАРИНОВА (рос.)
2. Андрей НИКОЛИШИН: МАТРЕШКА ДЛЯ КЛИНТОНА (рос.)