Нифонт Новгородський

За переказом, народився в Києві, хрестильне ім'я було Никита. Ряд документів свідчить про відвідування святим Нифонтом Царгороду (Константинополя). Не виключено також, що святий міг отримати там освіту.

Постригся в Печерському монастирі за ігумена Тимофія (1124—1132).

1130 року Нифонт був висвячений на єпископа Новгородського. Прийшов у єпархію заслуженою і відомою у Церкві людиною. Зарекомендував себе як гідний архієрей, палкий і безкомпромісний захисник церковних канонів. Згідно з новгородським літописом, ним побудовано в Новгороді 10 церков, а також храм Климента в Ладозі.

Прп. Нифонт користувався надзвичайною повагою також і поза межами своєї єпархії, що дозволяло йому виконувати роль посередника у суперечках між руськими князями.

1135 року вгамував конфлікт між Мономаховичами і Ольговичами на півдні Русі.

У 1149 році Нифонт виступив проти неканонічно поставленого митрополита — Клима Смолятича, за що був засланий київським князем Ізяславом Мстиславичем у Печерський монастир.

Восени 1155 р. на Русь було призначено нового канонічного митрополита — грека Костянтина.

Преподобний Нифонт, який мав зустрічати його в Києві, несподівано занедужав і 21 квітня 1156 р. помер.

За Патериком, він, помираючи, оповів бачене ним видіння прп. Феодосія, який пророкував йому приставлення та долучення до інших святих Печерських.

Святитель хворів 13 днів і помер у віці близько 50 років, найвірогідніше, 21 квітня (хоча існують й інші версії).

Згідно з антропологічних досліджень святий Нифонт ростом був 175 см.[1]

Поховали владику в печері прп. Феодосія. Коли його мощі було перенесено до Ближніх печер — невідомо. Зараз вони знаходяться поряд з мощами Авраамія Трудолюбивого та Сильветра Чудотворця.

В акафісті всім Печерським преподобним про святого сказано:

«Радуйся, Нифонте святителю, поборнику православ`я.»

[2].

Пам'ять вшановується 10 вересня (28 серпня за ст. ст.).

• Києво-Печерська лавра
• Києво-Печерські святі

• Словник персоналій Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника^{[недоступне посилання з липня 2019]} — ресурс використано за дозволом видавця.
• Дива печер лаврських / Колективна монографія. Відп. ред. В. М. Колпакова; упоряд. І. В. Жиленко. — К.: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2011. — 209 с., іл.