Нове (Ніжинський район)
Нове — селище в Україні, Чернігівській області, Ніжинському районі, Дмитрівської селищної громади. До 2020 належало до Рубанської сільської ради.
| селище Нове | |
|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |
| Країна |  Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Бахмацький район |
| Код КОАТУУ: | 7420387504 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1740 |
| Населення | 15 (2015 рік) |
| Площа | 0,029 км² |
| Густота населення | 1896,55 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16570 |
| Телефонний код | +380 4635 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°56′24″ пн. ш. 32°50′39″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
158 м |
| Місцева влада | |
| Рада | Рубанська сільська рада |
| Адреса ради | 16570, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с.Рубанка, вул.Дубини,39 |
| Карта | |
  Нове | |
 Нове | |
| |
Історія
Засновано як господарський пункт Парафіївського цукрового заводу після Другої світової війни на території Рубанської сільської ради.
Комуністична влада надала право Парафіївському заводу вербувати на роботу безпаспортних батраків із навколишніх колгоспів Бахмацького та Іченського районів, приписуючи їх до так званого «совхозу» (звідси поширене ім'я мешканців селища - «совхозЯни», або «совхозькі»).[1]
У 1960-тих завербовані люди жили у бараках, без родин. Спеціалізувалися на буряківництві та торфорозробці. Робота з вирощення буряку була рабською, ручною. У 1980-тих це «відрядження» формалізоване у населений пункт, селищу дали ім'я «Нове». У Парафіївському «совхозі», на відміну від «калхозу», комуністи платили безпаспортним українцям живі гроші, що збільшувало продуктивність праці. Якщо «калхоз» спеціалізувався на рабській, фактично безкоштовній праці людей, то «совхоз» мусив мати віддачу для розвитку парафіївської промисловості, орієнтованої, зокрема, на горільчані заводи. Ідентичне баракове селище було створене у Софіївці Іченського району, куди вербувалася покріпачена молодь Крупичполя, Рожнівки, Мартинівки та Терешихи.
Сучасний стан
Після зупинки Парафіївського цукрового заводу у 1990-тих селище фактично переходить на натуральний спосіб життя, посилилася еміграція.
До 2006 у селищі ще проживало 55 осіб — нащадків колгоспних кріпаків. Зараз постійних мешканців три-чотири родини, але прописано не менше 20 осіб. Потенційно жилих хат до 25. Власного цвинтаря ніколи не було, ховають у Рубанці, храмують на теплого Миколи (22 травня).
До селища прокладено асфальтову дорогу.
Джерела
- Опитування мешканців села Рубанка від 8 квітня 2015. Експедиція ГО «Голінська сотня». Журнал Ростислава Мартинюка