Новоладозький канал

Новоладозький канал (рос. Новоладожский канал) — безшлюзний водний шлях уздовж південного берега Ладозького озера, що сполучає річки Волхов і Нева. Побудований 1861 — 1866 роки, паралельно обмілілого та занедбаного Староладозького каналу часів Петра I. До Жовтневого перевороту називався іменем імператора Олександра II Визволителя.

Новоладозький канал
Дата створення / заснування 1861
Держава  Росія[1]
Адміністративна одиниця Ленінградська область
Входить до складу списку пам'яток культури list of cultural heritage monuments in Leningrad Oblastd
Статус спадщини tentative cultural heritage site in Russiad[2]
Вказівки, як дістатися вдоль южного берега Ладожского озера между реками Волхов и Нева
 Новоладозький канал у Вікісховищі

Історія

В 1826 році через сильну посуху судноплавство по Староладозького каналу повністю припинилося і тому були побудовані нові гранітні шлюзи у Шліссельбурзі. У Новій Ладозі встановили парові насоси (продуктивністю 29 тис. м³ на добу), які перекачували воду з Волхова до каналу[3]. У тому ж році були проведені дослідження і складено кілька проектів поглиблення каналу. Але жоден підрядник не брався за виконання робіт. Через це Департамент сухопутних і водних шляхів прийняв рішення побудувати новий канал своїми силами, але вже без шлюзів.

Будівництво розпочалося 28 травня 1861 року, і 1 вересня 1866 року канал було відкрито для руху суден. Новий канал було названо Новоладозьким, його покладено паралельно старому, ближче до Ладозького озера. Протяжність 111 км, ширина по дну — 26 м, ширина по дзеркалу ~ 37 м, при цьому ширина каналу біля входу в Неву і Волхов збільшується до 100 м, глибина при найнижчому рівні в озері — 1,8 м, при середньому рівні — до 3 м[4]. Кошторисна вартість 4,6 млн руб.

На початок ХХІ сторіччя Новоладозький канал використовується для руху суден малого і середнього водотоннажності і відстою більших судів у міжнавігаційний період.

Примітки
  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Приказ Комитета по культуре Ленинградской области № 01-03/15-63 от 01.12.2015
  3. Исторический очерк развития водяных и сухопутных сообщений, 1900, с. 182, 183.
  4. Исторический очерк развития водяных и сухопутных сообщений, 1900, с. 222.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.