Нормативні теорії в медіа
Нормати́вні тео́рії в ме́діа — сукупність теоретичних та методологічних підходів в медіа, які використовуються для висвітлення різноманітних подій.
Дослідники виділяють такі основні чотири теорії:
- авторитарна теорія,
- теорія соціальної відповідальності,
- радянська теорія та
- лібертарна теорія.
В нових джерелах віднедавна згадується ще така нова
- теорія медіа в суспільствах, які розвиваються.
У 1956 році об'єднання трьох професорів — Фреда С. Зіберт, Теодора Петерсон і Вілбур Шрамма - запропонувало свої чотири теорії, які пройшли довгий шлях створення типології у свідомості викладачів журналістики та студентів, до уваги преси.
Нормативні теорії описують ідеальний спосіб для системи ЗМІ, які контролюються і керуються урядом, владою, лідерами та громадськістю. Ці теорії принципово відрізняються від інших комунікаційних теорій, оскільки нормативні теорії преси не надають будь-яких наукових пояснень або прогнозів. У той же час ці «чотири теорії преси» з'явилися з великою сукупністю джерел, а не з одного. Іноді вже існуючі ЗМІ, соціальні критики та науковці також беруть участь у розробці цих нормативних теорій.
Варто за зазначити, що жодна з нижчезазначених нормативних теорій не може існувати абсолютно автономно і в реальних суспільствах існує одночасно декілька підходів до висвітлення подій в медіа. Авторитарна теорія — полягає у тому, що всі форми комунікації знаходяться під контролем правлячої еліти, правлячої влади або впливових чиновників. Також в рамках теорії лежить кримінальна відповідальність за наявність суперечностей в ЗМІ відносно домінуючої ідеології в певному суспільстві. Можна припускати, що такий підхід наразі існує в Північній Кореї.
Авторитарна теорія
Авторитарній теорії необхідно контролювати ЗМІ, щоб захистити людей від потенційних національних загроз через будь-які форми спілкування (інформацію або новини). Преса в даному розумінні є інструментом для підвищення та укріплення влади правителя в країні.
Але навіть в таких соціальних умовах можуть існувати альтернативні критичні медіа. На початку XX століття в Україні існувала газета «Хлібороб», яка видавалася українською мовою та пізніше була знищена через недотримання імперської цензури. Взагалі можуть порушуватися такі типи цензури:
- Політична цензура.
- Моральна цензора.
- Релігійна цензура.
- Військова цензура.
- Корпоративна цензура.
Теорія соціальної відповідальності
Теорія соціальної відповідальності — нормативна теорія медіа, фундаментальним положенням якої є наявність професійної етики та відповідальності виробників медіа за створений ними продукт. Тобто, мається на увазі, що споживачі медіа під впливом отриманої інформації можуть робити ті чи інші соціальні дії за які медіа несуть соціальну відповідальність. Поширена більше в Європі та країнах під впливом європейської культури. Є модифікованою версією теорії вільної преси або лібертарної теорії, в якій значний акцент робиться на відповідальності ЗМІ до суспільства. Медіа вільні, але вони повинні взяти зобов'язання, щоб служити суспільному благу. Засоби забезпечення дотримання цих зобов'язань можуть бути або через професійне саморегулювання або через державне втручання (також ці способи можуть поєднуватися).
Теорія сприяла професіоналізм у засобах масової інформації шляхом створення високого рівня точності та істинності інформації. Комісія Ради преси також має деякі завдання, яку ґрунтуються на засадах соціальної відповідальності засобів масової інформації, які випливають на:
- Формулювання кодексу поведінки для преси.
- Поліпшення стандартів журналістики.
- Забезпеченню інтересів журналістики та журналіста.
- Сприяння критиці та системі штрафів за порушення кодексу поведінки.
Теорія дозволяє:
- Всім висловити свою думку про засоби масової інформації.
- Формуванні спільної думки, споживчих дій та професійної етики.
- Забезпечити серйозні вторгнення визнаних приватних прав і соціальних інтересів людей.
- Приватна власність в ЗМІ може забезпечити краще обслуговування, якщо уряд його не має, щоб запевняти громадськість, для того щоб забезпечувати краще обслуговування засобів масової інформації.
- Медіа повинні дбати про соціальну відповідальність і, якщо вони не роблять, уряд чи інша організація будуть це робити.
Критика
- Теорія уникає конфліктних ситуацій під час війни або надзвичайного стану, приймаючи громадську думку.
- Медіа не будуть грати у монополію, так як у аудиторії ЗМІ та у науковці будуть зявлятися питання в тому разі, якщо ЗМІ публікуватимуть або транслюватимуть щось неправдоподібне або маніпулюватимуть будь-якими історіями та фактами.
- Стандарти ЗМІ покращиться.
- Цільова аудиторія медіа стосуватиметься всіх класів, а не тільки зосередитися на більш високих прошарках суспільства.
- Медіа можуть працювати автономно, але існує дуже велика ймовірність, що вони можуть контролюватися урядом та іншими громадськими організаціями.
Радянська теорія
Радянська теорія — нормативна теорія медіа яка існувала з часів Радянського Союзу і характеризується яскраво вираженою марксистсько-ленінською ангажованістю виробників медіа. З революцією в Росії в 1917 році, та практиками марксизму, з'явився зовсім інший підхід до регулювання засобів масової інформації. ЗМІ були прив'язані до загальних комуністичних ідей і визначені в зовсім іншому напрямку. Дана теорія управління ЗМІ мала наступні характеристиками:
Визначними рисами даної теорії є тісна взаємодія з комуністичною ідеологією. Також, засоби масової інформації виступають в ролі колективного агітатора, є джерелом пропаганди та педагогами комунізму. Попри це все одно на маргінесі існували друковані видання, які часто видавалися з великими перешкодами та небезпекою для життя, часто вони існували завдяки творчим об'єднанням митців, які мали альтернативний погляд на політичні події. Також, оскільки була цензура відносно мови, тим не менш на території України все одно існували альтернативні медіа, які друкувалися українською мовою, проте через тиск влади такі видання мали радше епізодичний характер і існували на волонтерських засадах без необхідного фінансування та підтримки.
Теорія медіа в суспільствах, які розвиваються — нормативна теорія медіа основі якої існує !
Лібертарна теорія в медіа
Лібертарна теорія в медіа — нормативна теорія медіа, яка характеризується абсолютною відсутністю цензури з боку влади та будь-яких соціальних інституцій.
Історія
Концепція лібертарної преси, в основному бере свій початок у боротьбі за свободу англійських і американських колоній сімнадцятого століття. Що спричинило появу лібертарної теорії преси, філософією якої був погляд на людину як на розумну тварину з притаманною для неї природними правами. Одним з цих прав є право на отримання правди, і тоді такі потенційні перешкоди як царі, губернатори та інші правителі, які в наслідку будуть обережнішими у своїх діях.
Опоненти цієї теорії преси, в сімнадцятому столітті, і через 200 років, які наслідували, включно з Мілтоном, Локком, Ерскіном, Джефферсон і Джоном Стюартом Міллем. Індивідуальні свободи були забрані з життів цих філософів поряд з фундаментальною вірою у здатність народу прийняти розумні рішення (як правило), якщо існував клімат вільного вираження.
У широкому розумінні, лібертарна теорія функціонує для висвітлення правди, однак вона може роздробитися в плюралізмі голосів. Це неможливо зробити, якщо вона знаходиться під контролем певного органу, що підпорядковує її собі. Протягом великого проміжку часу, багато нових ідей з'явилося з ранньої лібертарної теорії: одна з них, наприклад, була прийнята прийняття свого роду центральним зобов'язання тримати громадськість у курсі діяльності уряду, або бути свого роду четвертою гілкою влади доповнюючи виконавчу, законодавчу та судову гілку.
Наявність лібертарного підходу в медіа може бути індикатором цивілізованості та добробуту певного суспільства, оскільки далеко не всі країни можуть собі це дозволити.
Відсутність централізованої влади та лідерів в медійному просторі дозволяє зробити інформаційний потік максимально чистим від будь-якої ангажованості авторів та пропаганди, тобто з точки зору чесності до аудиторії такий підхід є найбільш прийнятним.
Країни-приклади: На сьогодні медійний простір США найбільш наближений до лібертарної теорії, проте все одно існує узгоджена цензура і абсолютно вільні медіа існують все-таки на маргінесі.
Переваги та недоліки теорії
- Свобода преси забезпечує більше свободи засобам масової інформації, щоб висвітлювати реальні речі, які відбуваються в суспільстві без будь-якої цензури або будь-яких перешкоджаючих органів.
- Лібертарна теорія є спорідненою з традицією медіа в США.
- Такий підхід надає більше значення людям і дозволяє їм висловлювати свої думки в засобах масової інформації.
- Теорія є надто позитивною у відношенні бажання ЗМІ познайомити людей з їхніми обов'язками, які можуть призвести до негативних наслідків.
- Підхід занадто позитивний в значенні індивідуальної етики і раціональності людей.
- Ігнорування необхідного розумного контролю для ЗМІ.
- Ігнорування дилеми конфліктуючих свобод.
Приклад ліберертарної теорії в сучасному медійному просторі: Сайт «WikiLeaks» опублікував різноманітні конфіденційні та обмежені в публічному просторі файли та, особливо, класифіковані документи. Ці статті надають невелику інформацію про уряд і його діяльності, яка допомагає людям визначити, що відбувається в суспільстві, і це дає великий шанс обрати кращого президента в майбутньому. Іноді ці документи можуть працювати проти уряду і його повноважень, тому більша частина країн не готові дозволити лібертарну думку, тому що це може вплинути на їх владу і царство. Приклади в Україні:
З досить популярних медіа, Громадське в сучасному українському просторі є прикладом лібертарної теорії в медіа, оскільки новини, які висвітлюються даним ресурсом майже позбавлені цензури і часто мають критичну позицію порівнюючи з іншими мейнтстріними медіа. Також журнал «Політична критика», «Спільне» і т.д. є прикладами гострої соціальної критики, які наразі існують в Україні.
Критика
Така широка свобода також є проблемною, оскільки всі люди мають право говорити і отримувати інформацію вільно, але ніхто не бере відповідальність за неправильні вчинки. Етика в мультикультурних суспільствах або змінюватися плюралістичних з місця на місце; отже, завжди є скарги проти ЗМІ один одного суспільства. Тому такий підхід часто може бути причиною політичних, соціальних та культуральних конфліктів. В повній мірі лібертарна теорія в медіа як ідеальний тип є утопією, так як в будь-якому суспільстві індивіди насправді не мають рівних прав. Тому можливість вільно висловлювати свою думку і мати доступ до інформації часто є обмеженим ресурсом для багатьох людей. В умовах демократії, де всі мають рівні права, насправді всі мають різні можливості та місця у соціальної ієрархії, що так чи інакше зумовлює життєдіяльність індивідів. Навіть на тому рівні, що велика частина населення особливо в Сполучених Штатах Америка, де лібертарна теорія є настільки популярною, насправді не мають достатньо мотивації та амбіцій, щоб висловлювати свої думку в медіа, і часто справедлива соціальна критика обмежується гнівним постом фейсбуці.
Інтернет та лібертарна теорія в медіа
Варто зазначити, що с сучасному медійному просторі іноді досить складно відрізнити професійного журналіста від відомого блогера. З зростанням популярності соціальних мереж та глобальним впливом Інтернету на сучасні суспільства, люди менше купують друковані видання тієї чи іншої преси, також менше дивляться телебачення, а радше дізнаються про новини у своїй стрічці новин на своєму девайсі. Власне таким чином люди самі можуть регулювати контент новини, які їм цікаві та ігнорувати велику кількість об'єктивно важливої соціальної та політичної інформації. Такий підхід є характерним для сучасних постмодерних суспільств, де інформації стає надто багато, щоб її всю охопити та відрефлексувати. Дану тенденцію (аполітичність індивідів, байдужість до глобальних новин в світі, низька явка на вибори і т. д.) можна пов'язати з нездатністю людей помічати важливу інформацію в сучасному постмодерному суспільстві. В умовах, наприклад, авторитарної теорії, така ситуація була б неможливою.