Норн

Норн (англ. Norn) — вимерла скандинавська мова, була поширена на Оркнейських і Шетландських островах. Вимерла у XVIII ст. (за іншими відомостями, в XIX столітті). Головна причина зникнення — близькоспорідненність і навіть певна співпорозумілість діалектів англійської, мови норманів (Клан Сінклер) та власне норну, на час асиміляції.

Норн
Norn
Мови Шотландії на початку XV століття, згідно топоніміки. Помаранчевим позначено норн, жовтим — шотландська-англійська і синім шотландська-гельська
Поширена в  Велика Британія
Регіон Оркнейські і Шетландські острови.
Носії 0 осіб (1850)
Писемність латинське письмо
Класифікація Індо-Європейська
 Германська
  Північно-германська (скандинавська)
   Західно-скандинавська
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1 nrn
ISO 639-2 nrn
ISO 639-3 nrn
SIL 52-AAA-ac

Скандинавська колонізація островів, ймовірно, почалося на початку 9-го століття.[1] Шетландська топоніміка має деяку схожість з північно-західною Норвегією, в той час як лексика норну пов'язана з південнішими норвезькими регіонами.[2]

Острови залишалися під владою норвезького (пізніше данського) короля до 1468 (Оркнейські) і 1469 (Шетлендські) років, коли Кристіан I заклав їх шотландському королю Якову III.

Проте, зменшення скандинавської складової в Оркнейській говірці, ймовірно, розпочато у 1379 році, коли графство перейшло в руки Сінклерів і шотландська була впроваджена, замість скандинавської, як мова престижу на острові на початку 15-го століття[3] У Шетландських перехід почалася пізніше, але до кінця 15-го століття обидва архіпелаги були двомовними.[4] Перехід з норну на шотландську-англійську не був швидким,[5], і більшість вихідців з архіпелагів лишались двомовними до кінця 16-го середини 17 століть.[6]

Варто зазначити, що на діалекті близькому до норну, розмовляли до середини XV сторіччі у Кейтнессі.

Мова норн відноситься до західноскандинавської підгрупи північногерманської групи. Оскільки заселення островів відбувалося в основному з південного заходу Норвегії (наразі, Вестланн), норн має низку діалектних рис, характерних для цієї області, зокрема одзвончення інтервокальної /p t k/ та перехід /θ/ і /ð/ в /t/ і /d/ відповідно (перехід /θ/ в /t/ характерний також для фарерської мови).

Норн не була письмовою мовою, проте вона збереглася у порівняно пізніх записах антикварів: у 1693 році священик Джеймс Уоллес включив оркнейський варіант молитви «Отче наш» у свій опис Оркнейських островів. У 1774 Джордж Лоу записав ряд текстів на шетлендському діалекті на острові Фула, включаючи шетлендський варіант «Отче наш» і найдовший з усіх текстів на норн — баладу Hildinakvadet. Записи Лоу досить ненадійні, так як він сам не був носієм норну і користувався англійською орфографією, і в 1900 році Маріус Хегстад ​​видав в Осло коментований варіант балади. Лінгвістичним вивченням норну займалися також фаререць Якоб Якобсен і шотландець Х'ю Марвік.

Норн мав значний вплив на топоніміку Оркнейських і Шетлендських островів, а також на місцеві діалекти англо-шотландської мови, особливо його Оркнейського діалекту. У свою чергу сам Норн піддався значному лексичному впливу Шотландської мови (англо-шотландської): англійські слова проникли навіть в основний словниковий фонд, що можна бачити на прикладі молитви «Отче наш», Хільдіновської балади і загадок. До кінця XVIII століття, коли Лоу записував свої тексти, носіїв норну вже майже не збереглося. У 1850 році помер Волтер Сазерленд, який був останньою людиною, що знала кілька слів на норні.

Наразі використовується як церемоніальна, в топографії, в назвах суден. Також є ентузіасти які намагаються відновити вживання у побуті норн Nynorn («Новий Норн»).[7]

Примітки
  1. Stenroos, Merja-Riitta et al. (2012). Language Contact and Development around the North Sea. John Benjamins Publishing Company. p. 218. ISBN 978-90-272-4839-8
  2. Trudgill, Peter (1984). Language in the British Isles. Cambridge University Press. p. 361. ISBN 978-0-521-28409-7
  3. Trudgill, Peter (1984). Language in the British Isles. Cambridge University Press. p. 352. ISBN 978-0-521-28409-7
  4. Jones, Charles (1997). The Edinburgh History of the Scots Language . Edinburgh University Press. p. 62. ISBN 978-0-7486-0754-9
  5. Jones, Charles (1997). The Edinburgh History of the Scots Language . Edinburgh University Press. p. 394. ISBN 978-0-7486-0754-9
  6. Trudgill, Peter (1984). Language in the British Isles. Cambridge University Press. p. 354. ISBN 978-0-521-28409-7
  7. Norn. Процитовано 10 червня 2011.

Ресурси Інтернету

Література
  • Barnes, Michael P. «Orkney and Shetland Norn». In Language in the British Isles, ed. Peter Trudgill, 352-66. Cambridge: Cambridge University Press, 1984.
  • Jakobsen, Jakob. An Etymological Dictionary of the Norn Language in Shetland. 2 vols. London/Copenhagen: David Nutt/Vilhelm Prior, 1928-32 (reprinted 1985).
  • Low, George. A Tour through the Islands of Orkney and Schetland. Kirkwall: William Peace, 1879.
  • Marwick, Hugh. The Orkney Norn. London: Oxford University Press, 1929.
  • Rendboe, Laurits. «The Lord's Prayer in Orkney and Shetland Norn 1-2». North-Western European Language Evolution 14 (1989): 77-112 and 15 (1990): 49-111.
  • Wallace, James. An Account of the Islands of Orkney. London: Jacob Tonson, 1700.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.