Шотландська гельська мова

Лінгвоетнічна ситуація у Шотландії на початку XII століття.

   Гельська мова

   Кумбрійська мова

   Англійська мова/Шотландська рівнинна мова

   Норн

Мови Шотландії у 15 столітті.

   Гельська мова

   Англійська мова/Шотландська рівнинна мова

   Норн

Шотландська гельська мова належить до індоєвропейських мов, кельтської групи[6], острівної підгрупи, гойдельської підгрупи. Вона відмінна від бритської гілки кельтських мов, до якої також належать валлійська, корнська та бретонська мови. Генеалогічно найближчими до шотландської мов вважають менську та ірландську мови, що також належать до гойдельських мов і мають спільного пращура — давньоірландську мову.

Першими носіями кельтських мов на цій території були брити, що населяли південну, здебільшого рівнинну частину Шотландії. Ними був заснований також й Единбург — нинішня столиця Шотландії. Саме на території цієї країни було створено першу писемну пам'ятку кельтських мов — поему «Гододін», автором якої був Анейрін. Бритське населення в Шотландії протрималось на півдні до 6 століття, далі почався наступ з півдня з боку англосаксів та заходу — ірландського населення, здебільшого вихідців із королівства Дал Ріада, на півострові Ольстер. Переселення ірландців до Британії почалося ще у IV століття, проте якщо їхні поселення в Уельсі не збереглися, то в Шотландії та на острові Мен вони стали основним населенням. Острів Йона, розташований на південному заході від берегів Шотландії став одним із духовних і релігійних центрів монастирського життя, тут знаходився монастир, пов'язаний із ім'ям святого Колумби.

Приблизно до середини 15 століття Гірська Шотландія та Ірландія мали спільну літературну традицію і лише з цього часу шотландську мову можна вважати як окрему. Згодом, у 17 столітті від шотландської гельської відділилася і менська мова.

Шотландська мова досі дуже близька до північних діалектів ірландської мови, а з південними складає діалектний континуум. Наприклад діалект острова Арран не можна назвати ні власне шотландським, ні ірландським діалектом. Деякі риси протиставляють шотландський та ольстерський (північний) ірландський середнім (коннахтським) і південним (мунстерським) діалектам ірландської мови: оскільки в шотландському і ольстерському як заперечна частка вживається слово cha, а в коннахтському і мунстерськом — ní.

Гельська школа в Глазго

Поширення англійської мови і набіги вікінгів (у тому числі й на Гебридські острови) серйозно послабили позиції шотландської мови. Вона також змінилася під впливом скандинавських мов і англійської. Окрім лексичних запозичень, шотландська мова набула деяких нових рис, зокрема місце протиставлення дзвінких та глухих приголосних зайняла опозиція глухих без придиху і глухих з придихом, схоже явище спостерігається у фарерській, ісландській та деяких діалектах континентальних скандинавських мов.

Шотландська, як й інші кельтські мови довгий час не мала ніякого офіційного статусу, а в деякі періоди історії навіть переслідувалася (зокрема Акт про освіту 1872 року забороняв не лише викладання шотландською, а навіть звичайне спілкування нею). Проте наприкінці XX століття ситуація змінилася із утворенням Парламенту Шотландії, що проголосив шотландську ґельську мову офіційною у Шотландії[7].

У 2005 році було відкрито першу середню школу, де навчання ведеться виключно шотландською мовою. Тим не менше дані перепису 2001 року виявили 11-відсоткове скорочення чисельності носіїв у порівнянні з 1991 роком, отже шотландська мова перебуває в серйозній небезпеці. Але нею ведуться радіо- та телепередачі, видаються газети, журнали, книги, існують громадські рухи за її ширше використання у повсякденному житті. Проте зберігається ситуація, де найсильніші позиції шотландська мова займає серед старших жителів Гебридських островів.

З XVII століття багато шотландців емігрували до Канади, задля праці у Компанії Гудзонової затоки. Свого часу шотландська ґельська мова була третя за кількістю мовців після англійської та французької, проте у наш час носіїв цієї мови залишилося не більше як 1 тисячі людей, здебільшого літніх.

Двомовні назви англійською та гельською на будинку шотландського парламенту, будівництво якого завершено в 2004 р.

Протягом століть гельська мова зазнавала великого утиску і майже не використовувалася в освіті та адміністративних справах. Проте в 2005 р. ухвалили закон про офіційне визнання гельської мови — Gaelic Language (Scotland) Act 2005.

Згідно з цим законом, гельська мова набула однакового статусу поруч з англійською мовою та було створено комісію «Bòrd na Gàidhlig», яка увійшла до складу уряду. Основною метою створення комісії встановлено розвиток мови.

Проте в цьому законі було встановлено, що офіційне використання мови обов'язкове лише в суспільних установах та закладах, i він не розповсюджується на заклади, підпорядковані Лондонові: королівська поштова служба тощо. Через це гельська мова не отримала дійсно широкої підтримки.

Абетка шотландської гельської мови складається з 18 літер.

a, b, c, d, e, f, g, h, i, l, m, n, o, p, r, s, t, u

Голосні літери можуть вживається з глухим наголосом (grave accent), який також вказує на те, що ця літера позначає довгий звук.

à, è, ì, ò, ù

Наявність та відсутність наголосу може істотно вплинути на значення слова: наприклад, bàta (човен) та bata (палка): Над деякими голосними може вживається гострий наголос (acute accent):

á, é, ó

У 1980 році Шотландський комітет з іспитів у вищих навчальних закладах скасував вжиток гострого наголосу. В більшості видавництв це впровадження прийнято, проте в частині університетів Шотландії науковці й надалі вживають гострий наголос, так само як і в Канаді. Останнім часом в шотландських текстах стали з'являтись такі запозичення з латинської абетки, як: v та z тощо. Шотландська абетка називається шотландською aibidil. Раніше вона носила назву Beith Luis Nuin, що походила з назв перших трьох літер абетки Ogham: b, l, n.

Традиційно назви літер шотландської абетки носять назви дерев та інших рослин. Назви деяких літер мають сучасне походження (наприклад, . dair > darach, suil > seileach).

Раніше вживалася система назв літер схожа з іншими європейськими абетками: наприклад, .b мала назву beh, c — ec тощо.

В Шотландському високогір'ї набувають розповсюдження назви гельською мовою.

В Шотландському високогір'ї набувають розповсюдження назви гельською мовою.

Прадавня гельська мова була предком сучасних ірландської та шотландської гельської мов. Записувалася вона за допомогою абетки Ogham. З приходом християнських місіонерів було запроваджено латинську абетку. Класична гельська мова вживалася в Ірландії до кінця 17-го століття та до кінця 18-го століття в Шотландії. Відмінності в орфографії в ірландській та гельській мовах — результат реформ правопису в обох країнах, які проводилися в різні часи.

Шотландську гельську мову вперше було стандартизовано в 1767 р., коли був надрукований Новий заповіт. Під час Другої світової війни було проведено реформу і було введено офіційний стандарт або Caighdeán Oifigiúil. В 1957 р. було вилучено літери, що не читалися. В 1981 р. введено гельські орфографічні правила.

В абетці сучасної шотландської мови 18 літер:

A, B, C, D, E, F, G, H, I, L, M, N, O, P, R, S, T, U.

Літера h зараз використовується лише для позначення палаталізації приголосних. Вона не вживалася у стародавніх текстах, тому що палаталізація позначалася за допомогою крапки, яка ставилася над літерою. Назви літер шотландської абетки носять назви дерев та інших рослин. Проте зараз ця традиція вмирає.

Якість приголосної вказується за допомогою голосних літер навколо неї. Так звані слабкі приголосні — це палатизовані приголосні, широкі приголосні — це задньопіднебінні приголосні. Приголосні, навколо яких знаходяться голосні e та i, становляться слабкими (м'якими), а приголосні, навколо яких знаходяться голосні a, o та u — широкими (твердими). Правило правопису називається caol ri caol agus leathann ri leathann або ("слабка до слабкої та широка до широкої "). Згідно з цим правилом, якщо за приголосної знаходиться i або e, то і перед цією приголосної знаходиться i або e. Таке ж правило діє стосовно a, o та u. Наприклад, t в slàinte [slaːntʃə], t в bàta [paːtə]. Це правило не стосується вимови голосних. Наприклад, множина утворюється за допомогою суфікса -an, наприклад , bròg [proːk] (черевик) / brògan [proːkən] (черевики). Через правило правопису цей суфікс після слабких приголосних записується як -ean, проте його вимова не відмінна від вимови суфікса -an. Наприклад, taigh [tʰɤj] (дім) / taighean [tʰɤjən] (дома). В суфіксі множини літера e пишеться лише для того, щоб виконати правило правопису про слабкі та широкі приголосні, тому що літера i попередує сполученню літер gh.

В орфографічних змінах 1976 р.. запроваджених Шотландським комітетом з екзаменів в вищих навчальних закладах, правило правопису було трохи модифіковано. Тепер суфікс дієприкметника минулого часу завжди пишеться як -te, навіть після широких голосних: наприклад, в togte «піднятий» (на відміну від традиційного togta). Інколи голосні пишуться поруч одна з одною, і не завжди буває відразу зрозуміло яка з них повинна читатися, а яка з них застосована лише згідно з правилом правопису. Голосні, що не знаходяться під наголосом інколи зникають, тобто вилучаються:

Tha mi an dòchas. («I hope.») > Tha mi 'n dòchas.

Голосні

Над голосними літерами може вживатися знак глухого наголосу: à, è, ì, ò, ù. В традиційному написанні також вживався знак гострого наголосу на літерами: á, é та ó. Проте зараз використовується лише знак наголосу.

Таблиця вимови голосних IPA

Написання	Вимова	Англійський еквівалент	Як
a, á	[a], [a]	cat	bata, lochán
à	[aː]	father	bàta
e	[ɛ], [e]	get, late	le, teth
è, é	[ɛː], [eː]	marry, lady	sèimh, fhéin
i	[i], [iː]	tin, sweet	sin, ith
ì	[iː]	evil	mìn
o	[ɔ], [o]	top, boat	poca, bog
ò, ó	[ɔː], [oː]	jaw, donate	pòcaid, mór
u	[u]	brute	tur
ù	[uː]	brood	tùr

Диграфи

Таблиця вимов диграфів за допомогою IPA

Написання	Вимова	Як
ai	[a], [ə], [ɛ], [i]	caileag, iuchair, geamair, dùthaich
ài	[aː], [ai]	àite, bara-làimhe
ao(i)	[ɯː], [ᵚi]	caol, gaoil, laoidh
ea	[ʲa], [e], [ɛ]	geal, deas, bean
eà	[ʲaː]	ceàrr
èa	[ɛː]	nèamh
ei	[e], [ɛ]	eile, ainmeil
èi	[ɛː]	cèilidh
éi	[eː]	fhéin
eo	[ʲɔ]	deoch
eò(i)	[ʲɔː]	ceòl, feòil
eu	[eː], [ia]	ceum, feur
ia	[iə], [ia]	biadh, dian
io	[i], [ᴊũ]	fios, fionn
ìo	[iː], [iə]	sgrìobh, mìos
iu	[ᴊu]	piuthar
iù(i)	[ᴊuː]	diùlt, diùid
oi	[ɔ], [ɤ]	boireannach, goirid
òi	[ɔː]	fòill
ói	[oː]	còig
ua(i)	[uə], [ua]	ruadh, uabhasach, duais
ui	[u], [ɯ], [ui]	muir, uighean, tuinn
ùi	[uː]	dùin

Приголосні

Більшість приголосних вимовляється подібно до інших європейських мов. Широкі приголосні t, d та часто n мають зубну артикуляцію (подібно до ірландської мови, латини та слов'янських мов на відміну від ясенної артикуляції в англійській мові.

	Губний Labial	Зубний/Ясенний	Позаясенний	Піднебінний	Задньопіднебінний
Носовий	m	n̪		ɲ	ŋ
Проривний	p, b	t̪, d̪			k, g
Щілинний			ʧ, ʤ
Щілинний	f, v	s	ʃ		x, ɣ
Сонорний щілинний				j
Боковий щілинний		l, ɫ		ʎ
Вібруючий		r
Оплесковий		ɾ

Придихання та гучні зупинки в гельській мові

Гучні зупинки /b, d, g/ в гельській мові являють собою безголосі зупинки [p, t, k]. Безголосі зупинки [p, t, k] отримують потужне перед-придихання на початку слова та пост-придихання в середині та на кінці слова. На початку слова маємо: [p^h,t^h,k^h], В кінці складу маємо: [hp,ht,xk]. Попередня аспірація зустрічається також в ісландській мові. В де-яких діалектах гельської мови зупинки на початку слова становляться гучними, якщо перед ними стоїть група, яка складається «а» та носового приголосного. Наприклад: taigh будинок звучить як [tʰɤi], але an taigh 'цей будинок' — s [ən dʰɤi]. Також tombaca 'тютюн' [tʰomˈbaxkə].

Широкі проти слабких

В гельській мові на зразок ірландської мови вживаються сильні та слабкі приголосні. Історично у приголосних, за якими стояли передньоязичні звуки /e/ та /i/ з‘явився побічний звук [j].

В сучасній гельский мові різниця між широкими та слабкими звуками не тільки в палатизації. Так, наприклад, сучасний слабкий «s» фонетично записується як /s´/, проте насправді це поствеолаярний щілинний приголосний [ʃ], а не [sʲ].

Придихання та написання

Приголосні з придиханням мають особливу вимову: bh та mh — [v]; ch — [x] або [ç]; dh, gh — [ʝ] або [ɣ]; th — [h], [ʔ], або не читається; ph — [f]. Придихання літер l n r на письмі не позначається. Диграф fh ніколи не читається, за винятком таких слвів, як: fhèin, fhathast та fhuair, в яких диграф fh читається як [h].

Вимова приголосних в Міжнародній орфоепічній системі IPA

Radical			Lenited
Орфографія	Широка	Слабка	Orthography	Широка	Слабка
b (на початку)	[p]	[pj]	bh	[v]	[vj]
b (на кінці)	[p]	[jp]	bh	[v]	[vj]
c (на початку)	[kʰ]	[kʰʲ] or [cʰ]	ch	[x]	[ç]
c (на кінці)	[xk]	[kʰʲ] or [çkʲ]	ch	[x]	[ç]
d	[t̪]	[ʤ]	dh	[ɣ]	[ʝ]
f (на початку)	[f]	[fj]	fh	silent	silent
f (на кінці)	[f]	[jf]	fh	silent	silent
g	[k]	[kʲ] or [c]	gh	[ɣ]	[ʝ]
l	[ɫ̪]	[ʎ]	l	no change	[ʎ] or [l]
m	[m]	[mj]	mh	[v]	[vj]
n	[n̪ˠ]	[ɲ]	n	[n]	[ɲ] or [n]
p (на початку)	[pʰ]	[pjʰ]	ph	[f]	[fj]
p (на кінці)	[hp]	[jhp]	ph	[f]	[fj]
r'	[rˠ]	same as broad	r	[ɾ]	[ɾ]
s	[s̪]	[ʃ]	sh	[h]	[hʲ]
t (на початку)	[t̪ʰ]	[tʃʰ]	th	[h]	[hʲ]
t (на кінці)	[ht̪]	[htʃ]	th	[h] or silent	[hj] or [j]

Наголос

Наголос падає на перший склад, наприклад drochaid 'міст' [ˈtroxaʤ]. Якщо ви будете пам'ятати про це правило, ви ніколи не помилитесь, коли будете читати назви місць: наприклад, Mallaig , [ˈmaʊɫækʲ].) Якщо назва місця утворена з де-кількох слів, то англійський варіант буде мати наголос на останньому слові, наприклад, Tyndrum [taɪnˈdrʌm] < Taigh an Droma [tʰɤin ˈdromə]. Це зумовлено тим фактом, що в ґельській мові прикметник розташовується після іменника, якого він описує.

Епінтези

В ґельській мові є цікаве явище епінтезису, яке полягає в тому, що між деякими приголосними вставляється нечіткий звук Шва [ə], який дуже нагадує англійський звук «ə»:

tarbh (віл) — [t̪ʰarav]

Alba (Шотландія) — [aɫ̪apa].

Елізія

Якщо в кінці слова знаходиться звук Шва [ə], а за словом знаходиться слово, яке розпочинається на голосну, то звук Шва [ə] випадає, наприклад,

duine (чоловік) — [ˈt̪ɯɲə]

an duine agad (твій чоловік) — [ən ˈt̪ɯɲ akət̪]

Тони

Найвідомішими мовами, в яких тони відіграють особливу роль, є китайська та в'єтнамська мовах. Тони є також у норвезькій та шведській мовах. З усіх кельтських мов лише в діалекті Льюїса (Lewis) та діалекті Сазерленда (Sutherland) використовуються тони. Історично та фонологічно вони нагадують систему тонів у норвезькій та шведській мовах. Є думка, що це стало результатом впливу варягів під час їх завоювань у Середньовіччі.

Шотландська ґельська мова синтаксично така ж проста, як і її попередниця старо-ірландська мова. Речення утворюється за зразком Присудок — Підмет –Додаток (Пр-Пд-Дд). Як відомо, в більшості мов вживається протилежний порядок: Підмет — Присудок –Додаток (Пд-Пр-Дд). Також важливою особливістю мови є явище пом'якшення приголосних (Lenition). Основною його функцією є утворення форми минулого часу дієслів, множини іменників тощо. Наприклад,:

• òl — dh'òl — пить -пив,
• am bàrd (називний відмінок),
• a' bhàird (родовий відмінок),
• a' bhàrd (давальний відмінок)
• a bhròg — його черевик, a bròg — її черевик.
• a' bhròg — черевик, na brògan — черевики.

На відміну від інших європейських мов особисті форми дієслова виконують функції неозначеної форми (інфінітиву). Також в ґельській мові по-своєму передається загально відома інформація та інформація про одноразові події, а також є розподіл на власність, яку можна відібрати, та на власність, яку не можна відібрати.

Дієслово

• Немає неозначеної форми (інфінітиву), особисті форми включають: дієслівне ім'я, перфектний дієприкметник та Imperativ.
• Дієслово може відмінюватись по особам/числам (тільки в умовному способі), способу (Indikativ/Konjunktiv), стану та часам. Також існує незалежна та залежна форма дієслова (залежна форма відрізняється від незалежної тільки у неправильних дієсловах).
• Дієслово використовується як відповідь на запитання: для ствердження використовують позитивну форму, для заперечення — негативну форму, наприклад, «Ти підеш ?» — «Піду» (an deach thu? — chaidh)
• У дієслова «бути» є дві форми: іменний присудок «bi» та зв'язка «is»
  • Іменний присудок використовується для характеризування підмета: «X є …»
  • зв'язка «is» використовується для ідентифікації та визначення, або для зв'язування двох іменників: «X є Y»
• Часи
  • Особисті форми існують для Präteritum, майбутнього часу та теперішнього часу Іменникового присудка, для позначених часів умовоного способу (Conjunctive), для позначених часів пасивного стану (Conjunctive), для відносного майбутнього часу та неособових форм.
  • Теперішній час дієслів утворюється за допомогою форми Progressive: Tha X a' snàmh, дослівно, Є X в плавання, тобто Х зараз плаває.
• 10 неправильних дієслів, включаючи іменний присудок «bi» та зв'язку «is», які найчастіше вживаються в розмові.
• В однині та множині першої особи умовного способу відбувається стиснення дієслова та особистого займенника в одне слово: sgrìobhinn (я б написав).
• Звичайні, повторювані дії в минулому можуть передаватись за допомогю форми майбутнього часу.

Іменник

• Відмінюються по 4 відмінкам: називний відмінок (та ідентичний йому орудний відмінок), родовий відмінок, давальний відмінок та кличний відмінок.
• 2 роди: чоловічий рід та жіночий рід
• Форми родового та давального відмінків утворюються за допомогою переголосовки в середині слова: alt — uilt, clann — cloinn(e), gorm — guirm

Прикметник

• За деякими виключеннями прикметник завжди знаходиться поза іменником:
• a' chaileag bhàn — білява дівчина
• an duine maol — личий чоловік
• 'S e duine eireachdail a th' ann — Він має гарний вигляд.
• 'S e duine laghach a th' ann — Він приємна людина.
• Невелика кількість прикметників вживається перед іменником і пом'якшує його початок::
  • an ath-sheachdain — наступного тижня.

Прийменник та займенники

• Багато прийменників утворюють разом з займенниками сполучені форми: ann (в), annam (в мені), nam (в моєму).

Числівники

• З давніх часів використовувались дві системи числівників від 11 до 99: десятками та двадцятками. Зараз в школах використовується система числівників на основі десяток.
• Для ліку людей від 1 до 10 використовуються особливі лічільні слова.
• В ґельській мові досі відчуваються відгуки дуалізму. Наприклад, після чисельника «два» завжди вживається слово в давальному відмінку. Одночасово відбувається пом'якшення першої приголосної літери: aon phiseag — один кіт, dà phiseig — два кота, trì piseagan — три кота.

Особливостями ґельськоï мови є послаблення (Lenition) приголосних, назалізація, та порядок утворення речення (Предикат — Суб'єкт — Об'єкт ). Запитання утворюється за допомогою спеціальних часток. Також, подібно до інших північно-європейських мов, перед де-якими приголосними з'являється придихання: tapadh leat — («Дякую тобі»): /'taxpa 'l´axt/ Послаблення Lenition:

• Шотландсько-англійський словник
• Шотландський Ґельський словник Scottish Gaelic Dictionary Online

• Шотландська мова // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Aberdeen University Celtic Department Архівовано 8 грудня 2008 у Wayback Machine.(англ.)
• http://www.learn-gaelic.info(англ.)
• Akerbeltz.org — Великий сайт про ґельську мову (англ.)
• Schottisch Sprache (англ.)
• Шотландська ґельська мова на сайті Ethnologue: Scottish Gaelic. A language of United Kingdom (англ.)
• Шотландська ґельська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Scottish Gaelic (англ.)
• Шотландська ґельська мова на сайті WALS Online: Language Gaelic (Scots) (англ.)
• Шотландська ґельська мова може зникнути за 10 років(англ.)