Носово (Ростовська область)

Поблизу села міститься стоянка стародавньої людини Мураловка.

Село Носове, яке нині є адміністративним центром муніципального утворення, було засноване у 1793 році, у заплаві Дідової й Носової балок. Село складалося з хуторів Іловайський, Русин, Оріхів, Попов. Всі вони були названі за прізвищами їхніх власників. Перша згадка про село Носове відноситься до 1814 року, з позначенням на картах області війська Донського. Поруч зі селом стояла садиба поміщиці Зарубиної, яка брала активну участь у будівництві тутешньої церкви, копії петербурзького Ісаакіївського собору. Згодом, більшовики розібрали церкву на камінь.

На початку XX сторіччя в селі Носово землями володів поміщик за прізвищем Хандрин. Після свого переїзду в місто Таганріг всі його землі він роздав селянам, на кожного з них припадало по 4 десятини.

У 1905 році у селі Носово була відкрита школа.

У 1919 році спалахнуло Носівське більшовицьке повстання, що було придушене козаками.

У 1929 році в Носово почалася суцільна колективізація й було створено перший колгосп.

За німецько-радянської війни 293 осіб загинули на фронті.

У 1992 році землі колишнього колгоспу були розділені на 1086 паїв по 7,69 га. Місцеві жителі знову стали повноправними власниками своєї землі.

У 1998 році Носівська сільська рада була перейменована на Носовську сільську адміністрацію.

У грудні 2004 року обласним законом були встановлені сучасні кордони муніципального утворення «Носовське сільське поселення»[3].

У селі народився Мірошниченко Іван Іванович — Герой Радянського Союзу.

• Носово (село)^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Фоминый «Люди и судьбы» (2002)[1]

1. Фоминых Н. - Люди и судьбы.pdf. Google Docs. Процитовано 20 жовтня 2020.