Ніка
Ніка (грец. Nike — перемога) — богиня перемоги, уособлення звитяги.
За Гесіодом, дочка титана Палланта й океаніди Стікс, сестра Завзяття, Наполегливості й Сили. Вона присутня під час битв і змагань борців, приймає жертви після перемоги, летить над землею із звісткою про щасливе закінчення війни, звуками сурми сповіщаючи про тріумф героїв. У мистецтві Ніке наділена численними індивідуальними рисами, тим часом як римська Вікторія — лише алегорія. У грецькій релігії Ніке — атрибут Зевса й Афіни. Первісно була епітетом Афіни. Давньогрецький скульптор Фідій поставив Ніці на долоні двом величезним статуям — Олімпійському Зевсові і бронзовій Палладі-Афіні, і тим самим зробив символом окремого божества. Скульптор Антерм із Хіосу перший спорудив статую Н. з крилами та лавровим вінком. Зображення богині знаходять на вазах, лампадах, гемах та в стінному розписі. Олександр Македонський споруджував Ніке жертовники на всіх етапах свого звитяжного походу. Римський імператор Авґуст поставив Ніке в сенаті, назвавши латинським іменем Вікторія. Богиня стояла на кулі, що зображувала Землю, у витягнутій правій руці вона тримала вінок, у лівій — пальмову гілку. Імператор Константна дав у руки Ніки хрест. Скульптура «Ніке Самофракійська» належить до найкращих творів античного мистецтва IV ст. до н. е. Категорія:Стародавня Греція у мистецтві і культурі