Ніколае Манолеску

Ніколае Манолеску (справжнє прізвище — Аползан; рум. Nicolae Manolescu; *27 листопада 1939 Римніку-Вилча, Королівство Румунія) — румунський літературний критик, прозаїк, редактор, педагог. Президент Спілки письменників Румунії (з 2005). Доктор філософії. Член Румунської академії. Політик, дипломат, посол Румунії при ЮНЕСКО (2006).

Ніколае Манолеску
рум. Nicolae Manolescu
Ім'я при народженні Ніколае Аползан
Народився 27 листопада 1939(1939-11-27) (82 роки)
Римніку-Вилча, Румунія
Громадянство Румунія
Діяльність літературний критик
прозаїк
редактор
педагог
Alma mater Бухарестський університет
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Șerban Cioculescud
Знання мов румунська[1]
Заклад Бухарестський університет
Членство Writers' Union of Romaniad
Посада член Сенату Румунії і Permanent Delegate of Romania to UNESCOd
Партія Національна ліберальна партія (Румунія)
Нагороди

Біографія

Після арешту батьків з політичних мотивів в 1953 виховувався в родині діда. Тоді ж узяв його прізвище.

З 1956 навчався на філологічному факультеті Бухарестського університету. За участь в цивільних заворушеннях і критику щодо Георге Георгіу-Дежа і комуністичного режиму в Румунії, в 1962 був виключений з університету.

Пізніше продовжив навчання. У 1974 здобув науковий ступінь доктора філософії. Викладав в альма-матер, професор. Співпрацював в літературним журналом «România Literară», з 1990 дотепер — головний редактор цього видання.

Політична діяльність

Після румунської революції 1989, був одним із засновників політичної партії «Громадянський союз» (листопад 1990), в липні 1991 очолив партію. Брав участь в президентських виборах 1992 в Румунії, набравши 0,7 % голосів.

У 1992-1996 обирався депутатом Сенату Румунії.

У 1998 «Цивільний союз» об'єднався з Національною ліберальною партією Румунії. Манолеску продовжував залишатися членом Національної ради партії «Громадянський союз» до 2000, після чого пішов зі свого поста і відійшов від активного політичного життя.

Творчість

Манолеску — автор понад 40 публікацій, присвячених, головним чином, історії румунської літератури, багатьох есе, критичних досліджень. Найбільш відомі праці «Istoria critică a literaturii române» і «Literatura română de azi, 1944—1964».

Випустив (в співавторстві) підручники румунської мови і літератури для 9-х (1977) і 12-х класів середніх шкіл (1979).

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.