Ніколай Клаузен

Ніколай Асмус «Ніко» Клаузен (нім. Nicolai Asmus "Niko" Clausen; 2 червня 1911, Фленсбург — 16 травня 1943, Атлантичний океан) — німецький офіцер-підводник, корветтен-капітан крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Ніколай Клаузен
нім. Nicolai Asmus Clausen
Народився 2 червня 1911(1911-06-02) або 6 лютого 1911(1911-02-06)[1]
Фленсбург, Шлезвіг-Гольштейн, Королівство Пруссія, Німецька імперія[2][1]
Помер 16 травня 1943(1943-05-16)[2][3]
Атлантичний океан[4]
Країна  Німецький рейх
Діяльність солдат
Знання мов німецька[5]
Учасник Друга світова війна[6][5][1]
Роки активності з 1929
Військове звання Корветтен-капітан
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Нагрудний знак підводника

Біографія

У жовтні 1929 року вступив у ВМФ матросом, плавав на міноносцях. Пройшов підготовку на навчальному кораблі «Горх Фок» і у вересні 1935 року переведений в підводний флот. З квітня 1936 року служив на підводному човні U-26, яким командував Вернер Гартманн. Закінчив військово-морське училище в Мюрвіку (1937). В 1937-38 роках служив на броненосці «Адмірал граф Шпее» і мінному тральщику М-134. Восени 1939 року Вернер Гартманн запросив Клаузена на посаду 1-го вахтового офіцера на свій човен U-37. Брав участь в поході в Атлантику. 4 вересня 1940 року призначений командиром U-142 (Тип II-D), але вже 26 жовтня переведений на U-37, на якому зробив 3 бойових походу (провівши в морі в цілому 85 днів) і потопив 12 кораблів. З 25 травня 1941 року — командир U-129, на якому зробив 4 бойові походи (180 днів). Перші 3 походи зробив в Атлантику, а останній — в Карибське море, де потопив 7 кораблів загальною водотоннажністю 25 613 тонни. 13 травня 1942 року здав командування і 30 червня очолив U-182 (Тип IX-D). 9 грудня 1942 року вийшов у тривалий похід в Індійський океан, де йому вдалося потопити 5 кораблів водотоннажністю 30 071 тонна. Під час повернення з походу човен був потоплений американським есмінцем «Маккензі». Всі члени екіпажу (61 особа) загинули.

Всього за час бойових дій потопив 24 кораблі загальною водотоннажністю 74 807 тонн.

Дата Назва корабля Тип Тоннаж Вантаж Екіпаж Загиблі Країна Конвой
1 грудня 1940 Palmella Торговий пароплав 1,578 230 тонн генеральних вантажів і 1000 мішків пошти полонених 29 1 Британська імперія OG-46
2 грудня 1940 Gwalia 1,258 Вугілля і пошта 20 16 Швеція
Jeanne M. 2,465 3200 тонн вугілля 26 7 Британська імперія
4 грудня 1940 Daphne 1,513 Вугілля 19 18 Швеція
16 грудня 1940 San Carlos 223 Баласт 28 1 Іспанія
19 грудня 1940 Rhône Танкер-заправник 2,785 Мазут ? 11 Франція[7]
Sfax (Q182) Підводний човен 1,379 69 65
9 лютого 1941 Courland Торговий пароплав 1,325 1395 тонн генеральних вантажів 34 3 Британська імперія HG-53
Estrellano 1,983 900 тонн генеральних вантажів і 1100 тонн рибних консервів 27 6
10 лютого 1941 Brandenburg 1,473 1800 тонн піритів і сірки 54 53
7 березня 1941 Mentor 3,050 Баласт 29 7 Королівство Греція OB-292
12 березня 1941 Pétursey Паровий траулер 91 Риба 10 10 Ісландія
20 лютого 1942 Nordvangen Торговий пароплав 2,400 Боксити 24 24 Норвегія
23 лютого 1942 George L. Torian 1,754 19 15 Канада
West Zeda 5,658 Частина вантажу — баласт (хромова руда) 35 0 США
Lennox 1,904 Боксити 20 2 Канада
28 лютого 1942 Bayou 2,605 Марганцева руда 25 24 Панама
3 березня 1942 Mary 5,104 Ленд-ліз 34 1 США
7 березня 1942 Steel Age 6,188 Марганцева руда 35 34
15 січня 1943 Ocean Courage 7,173 8956 тонн залізної руди і 8 мішків пошти 58 52 Британська імперія
17 лютого 1943 Llanashe 4,836 3500 тонн жерсті та алюмінію 42 33
10 березня 1943 Richard D. Spaight 7,177 3000 тонн сталі, бетону і палубний вантаж (32 бочки моторного масла) 67 1 США
5 квітня 1943 Aloe 5,047 5000 тонн пшениці, 1500 тонн деревини 320 тонн свинцю і пошта 47 0 Британська імперія
1 травня 1943 Adelfotis 5,838 6785 тонн лляного насіння 39 1 Королівство Греція

Звання

Нагороди

Література
  • Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.
  • Die Wehrmachtberichte 1939-1945, Band 2, 1. Januar 1942 bis 31. Dezember 1943, Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, München 1985, ISBN 3-423-05944-3

Посилання

Примітки
  1. Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 44. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
  2. http://www.uboat.net/men/clausen.htm
  3. http://www.uboat.net/men/commanders/c.htm
  4. https://uboat.net/boats/u182.htm
  5. Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 44f. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
  6. https://uboat.net/men/clausen.htm
  7. Обидва кораблі стали жертвам дружнього вогню, оскільки належали ВМС уряду Віші.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.