Шлезвіг-Гольштейн (провінція)
Шле́звіг-Гольште́йн, або Шле́звіг-Гольште́йнська прові́нція (нім. Provinz Schleswig-Holstein) — у 1867–1946 роках прусська провінція на території Ютландського півострова. Провінційна столиця — Кіль (1867—1879, 1917—1946), Шлезвіг (1879—1917). Перебувала у складі Прусського королівства (1867—1871), Німецької імперії (1871—1918), а також Вільної держави Пруссія, що входила до Веймарської республііки (1918—1933) і нацистської Німеччини (1933—1945). Створена 1867 року на основі герцогств Шлезвіг і Гольштейн[2], до яких 1876 року приєднали Саксонію-Лауенбург. Займала терени сучасних німецьких федеральних земель Шлезвіг-Гольштейн, Гамбург. До 15 червня 1920 року включала Південну Данію (так званий Північний Шлезвіг), яка була віддана Данії за результатами плебісциту після поразки Німеччини у Першій світовій війні. Площа — 15.682 км² (1939)[1]. Населення — 1.589.267 осіб (1939)[1]; густота населення — 101 ос./км² (1939). 23 серпня 1946 року перетворена на федеральну землю Шлезвіг-Гольшейн.
| Шлезвіг-Гольштейн | |
|---|---|
 | |
 Провінція в Німецькій імперії (1871) | |
| Країна: |
1867—1871: Пруссія
|
| Центр: |
1867—1879: Кіль 1879—1917: Шлезвіг 1917—1946: Кіль |
| Герцогства: | Шлезвіг, Гольштейн і Саксонія-Лауенбург |
| Наступник: | Шлезвіг-Гольштейн |
| Площа: | 15.682 км² (1939)[1] |
| Населення: | 1.589.267 осіб (1939)[1] |
Географія
Шлезвіг-Гольштейнська провінція розташовувалася на Ютландському півосторові між Балтійським морем на сході і Півінічно-Німецьким морем на заході[2]. Вона межувала на півночі із данською Ютландією, на півдні — з німецькою провінцією Ганновер і областю міста Гамбург, на заході — з Мекленбургом, князівством Любек і областю міста Любек[2].
Площа провінції змінювалася. 1910 року вона становила 19.018,8 км²[3], а 1939 року, внаслідок втрати частини території на користь Данії, скаладала вже 15.682 км²[1].
До складу провінції входили острови Гельголанд, а також багато великих і малих островів вздовж західного берега серед широких мілин, і кілька островів біля східного берега[2]. До складу великих островів на сході входили Альзен, Фемарн і Ерьо; на заході — Рем, Зільт, Фер, Амрум, Пелльворм, Нордстранд і Галліген[2].
У межах провінції розташовувалися кілька анклавів: 4 гамбурзьких, 5 любекських і 3 мекленбург-стрілецьких[2].
Історія
Утворення провінції
Шлезвіг-Гольштейнська провінція утворилася із колишніх данських герцогств Шлезвіг і Гольшейн, завойованих Пруссією у 1864—1866 роках, а також Лауенбурзького герцогства, яке приєдналося до Пруссії 1876 року[2].
Згідно з Празьким мирним договором від 23 серпня 1866 року Австрійська імперія поступилася герцогствами Шлезвіг і Гольшейн на користь Пруссії. Одна зі статей договору передбачала плебісцит населення у Північному Шлезвігу про приєднання до Данії або Пруссії, але цей пункт проігнорували, а через 12 років — скасували[2]. Паралельно, 27 вересня 1866 року Прусія уклала іншу угоду із великим герцогом Петером Ольденбурзьким, за якою він зрікався своїх претензій на спадщину у Шлезвігу й Гольштейні за 1 мільйон талерів[2]. 12 січня 1867 року Прусія об'єднала обидва герцогства, проголосивши створення Шлезвіг-Гольштинської провінції[2].
Розвиток
Жителі герцогств дуже негативно сприйняли приєднання до Пруссії[2]. Ставлення поступово змінилося на краще після пруссько-французької війни 1870—1871 років й постання Німецької імперії[2]. Нова влада перетворила Кіль на першу військову гавань і базу країни, сприяла економічному злету Альтони, а 1895 року завершила будівництво каналу імператора Вільгельма (Кільського каналу)[2]. Ці перетворення оживили увесь регіон.
1881 року німецький крон-принц Вільгельм, майбутній імператор, заручився із шлезвіг-гольштейнською принцесою Августою-Вікторією, старшою донькою титулярного шлезвіг-гольштейнського герцога Фрідріха. Таким чином відбулося замирення німецької правлячої династії із Августенбурзьким домом[2]. 1885 року Фрідріх отримав у володіння Августенбурзький замок і державну річну ренту в 300 тисяч марок[2], за що відмовився від претензій на Шлезвіг-Гольштейн.
1890 року, згідно з Занзібарським договором, Велика Британія повернула Німеччині острови Гельголанд, які увійшли до складу Шлезвіг-Гольштейнської провінції[2][4].
Шлезвізькі плебісцити
Після поразки Німеччини у Першій Світовій війні країна уклала Версальський договір від 28 червня 1919 року, який вимагав провести на території Шлезвігу плебісцит населення про приналежність до Данії.
10 лютого і 14 березня 1920 року, під наглядом спостерігачів від країн Антанти, відбулося два плебісцити у Північному (Зона І) і Центральному Шлезвігу (Зона ІІ). Населення північних областей проголосували за приєднання до Данії (74.9 %, 75.431 особа), а центральних — за залишення у Німеччині (80.2 %, 51,742 особи)[5]. Населення великих німецькомовних міст і повітових центрів таких як Тондерн (76.5%), Апенраде (55.1%), Зондербург (56.2%), а також мешканці деяких південних районів Північного Шлезвігу, проголосували за Німеччину, але їхнє волевиявлення проігнорували.
15 червня того ж року Північний Шлезвіг (Апенрадський, Гадерслебенський, Зондебурзький повіти) увійшов до складу Данії й отримав назву Південна Ютландія. 1921 року було визначено новий дансько-німецький кордон[5].
Утворення землі
23 серпня 1946 року на основі Шлезвіг-Гольштейнської провінції була утворена Шлезвіг-Гольштейнська земля Німеччини[6]
Адміністративний поділ
Повіти
- Урядові округи Шлезвігу (Regierungsbezirk Schleswig) і Гольштейну (Regierungsbezirk Holstein) утворені 1 жовтня 1868 року.
| 1868 | 1889 | 1920 | 1932—1933 | 1946 | 1970 | 1974 | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
Л Е З В І Г | |||||||
| Апенраде (Kreis Apenrade) | → до Данії за результатами плебісциту | ||||||
| Гадерслебен (Kreis Hadersleben) | |||||||
| Зондербург (Kreis Sonderburg) | |||||||
| Фленсбург Kreis Flensburg |
Фленсбург (Stadtkreis Flensburg) | ||||||
| Фленсбург-Ланд (Landkreis Flensburg-Land) | Шлезвіг-Фленсбург | ||||||
| Шлезвіг (Kreis Schleswig) | |||||||
| Екенрнферде (Kreis Eckernförde) | Рендсбург-Екернферде | ||||||
| Айдерштедт (Kreis Eiderstedt) | Гузум-Айдерштедт Kreis Husum-Eiderstedt |
Айдерштедт | Північна Фризія | ||||
| Гузум (Kreis Husum) | Гузум | ||||||
| Тондерн (Kreis Tondern) | Південний Тондерн (Kreis Südtondern) | ||||||
Населення
| Рік | Осіб[7] | Лютерани | Католики | Інші християни | Юдеї |
|---|---|---|---|---|---|
| 1871 | 995.873 | ||||
| 1880 | 1.127.149 | ||||
| 1890 | 1.219.523 (100%) | 1.190.793 (98%) | 21.807 (2%) | 2.833 (0,23%) | 3.751 (0,31%) |
| 1900 | 1.387.968 (100%) | 1.349.297 (97%) | 30.524 (2%) | 3.928 (0,28%) | 3.486 (0,25%) |
| 1910 | 1.621.004 | ||||
| 1925 | 1.519.365 (100%) | 1.431.057 (94%) | 41.349 (3%) | 1.288 (0,08%) | 4.152 (0,27%) |
| 1933 | 1.589.664 (100%) | 1.459.722 (92%) | 47.526 (3%) | 309 (0,02%) | 3.117 (0,2%) |
| 1939 | 1.589.267 (100%) | 1.418.079 (89%) | 68.311 (4%) | 4.237 (0,27%) | 596 (0,04%) |
Примітки
- Statistisches Jahrbuch für das Deutsche Reich 1939/40
- Шлезвиг-Гольштиния // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург, 1903, Т. 39, С. 677—682.
- Provinz Schleswig-Holstein (Landkreise, Gemeinden und Gutsbezirke) 1910
- Helgoland-Sansibar-Vertrag
- Alnor, K. Die Ergebnisse der Volksabstimmungen vom 10. Februar und 14. März 1920 in der 1. und 2. schleswigschen Zone (= Heimatschriften des Schleswig-Holsteiner-Bundes. Band 15). Flensburg (Lutherhaus): Verlag des Schleswig-Holsteiner-Bundes, 1925.
- Verordnung Nr. 46, Auflösung der Provinzen des ehemaligen Landes Preußen in der Britischen Zone und ihre Neubildung als selbständige Länder (1946). verfassungen.de. 23 серпня 1946.
- Rademacher, M. Deutsche Verwaltungsgeschichte von der Reichseinigung 1871 bis zur Wiedervereinigung 1990. Osnabrück, 2006.
Бібліографія
- Urkundensammlung. Kiel, 1839—74.
- Quellensammlung. Kiel, 1862—74.
- Regesten und Urkunden. Hamburg, 1886—9
- Zeitschrift der 1833 gegr. Schl.-holst.-lauenburg. Gesellschaft für vaterländische Geschichte
- Christiani, «Gesch. der Herzogtümer Schleswig und Holstein», 1775—79
- Christiani, «Gesch. Schl. und Holst. unter d. oldenburgischen Haus» Kiel, 1781
- Hegewisch, «Gesch. Schl. etc. 1588—1694. Kiel, 1801—1802
- Waitz, «Schleswig-Holsteins Geschichte», 1851—54.
- Handelmann, «Geschichte von Schleswig» (1874)
- Möller, «Geschichte Schleswig-Holsteins» Altona, 1888.
- Droysen und Samwer, «Die Herzogtümer Schl.-Holst. und d. Königr. Dänemark. Aktenmässige Geschichte der dänischen Politik seit 1806» Hamburg, 1850.
- Sybel, «Die Begründung des Deutschen Reichs durch Wilhelm I», 1889, Bd. 3.
- Lohr, «Die Schleswig-holsteinische Frage bis zur Erhebung der Herzogtümer 1848», 1895
- Samwer, «Die Staatserbfolge der Herzogtümer Schleswig-Holstein» Hamburg, 1844.
- Aufzeichnungen des Prinzen Friedrich v. Schleswig-Holstein-Noer, 1848—1850, 1861.
- Baudissin, «Gesch. d. Schleswig-holst. Kriegs. Hannover, 1862.
- Moltke, «Gesch. d. Kriegs gegen Dänemark 1848—49. Berlin, 1893.
- Rüstow, «Der deutsch.-dänische Krieg 1864» (Цюрих, 1864.
- Blasendorff, «Der deutsch-dänische Krieg 1864» (Б., 1889.
- Bernhardi, «Der Streit um die Elbherzogtümer. Tagebuchblätter aus d. J. 1863—1864. Leipzig, 1895.
- Thudichum, «Verfassungsgeschichte Schleswig-Holsteins von 1806—52, 1871.
- Mestorf, «Vorgeschichtliche Altertümer aus Schleswig. Hamburg, 1885.
Довідники
- Шлезвиг-Гольштиния // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург, 1903, Т. 39, С. 677—682.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шлезвіг-Гольштейн (провінція)