Ніколаус Зельцнер

Ніколаус Зельцнер (нім. Nikolaus Selzner, нар.20 лютого 1899, Муаєвр-Гранд — †21 червня 1944, біля Дніпропетровська або в Кайзерслаутерні[1]) — нацистський діяч, бригадефюрер СС, генеральний комісар Дніпропетровська.

Клаус Зельцнер
Claus Selzner
Генеральний комісар Дніпропетровська
1 вересня 1941 — 25 жовтня 1943
Попередник: посаду запроваджено
Наступник: посаду скасовано
 
Народження: 20 лютого 1899(1899-02-20)
Німецька імперія, Муаєвр-Гранд
Смерть: 21 червня 1944(1944-06-21) (45 років)
 Третій Рейх, Дніпропетровськ або Кайзерслаутерн
Національність: німець
Країна: Німецька імперія
Партія: НСДАП
 
Військова служба
Роки служби: 1915—1944
Звання: Бригадефюрер
Битви: Перша Світова Війна
Друга Світова Війна
Нагороди:
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

 Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Закінчивши навчатися на слюсаря 15-річний Зельцнер у 1915 році став ординарцем у Меці. Пізніше брав участь у Першій світовій війні як кулеметник і механік-слюсар з ремонту літаків. З 1919 він працював у Баварії слюсарем і техніком. Там він ще перед своїм переїздом 1924 року з Ансбаха у Вормс вступив у контакт із Націонал-соціалістичною робітничою партією Німеччини.[2]

Від моменту перереєстрації нацистської партії 1925 року Зельцнер належав до її лав (членський квиток № 24137) та до створеного ним у Вормсі штурмового загону.[3] Ймовірно, від лютого 1926 по червень 1928 він був керівником місцевого осередку НСДАП у Вормсі, де в тому самому році також заснував первинну організацію Гітлерюгенду. 1927 року Зельцнер призначається районним керівником НСДАП у Вормсі; його першорядним завданням було створення первинних осередків у сільській місцевості південного Рейнгессену. У серпні 1927 року він перейшов на роботу до міської ради Вормса.[2]

Після суперечки навколо видаваної Зельцнером із квітня 1927 року газети «Фауст» і навколо структури партії у Рейнгессені його у лютому 1928 було виключено з НСДАП. Після бурхливих протестів місцевого відділення Вормса виключення у березні 1928 скасував Адольф Гітлер проти волі керівництва гау Гессен-Дармштадт, Зельцнера було поновлено на його партійних посадах керівника місцевого осередку і районного керівника.[2]

У 1929 році він був ад'ютантом Дармштадтського полку СА. Після внутріпартійних конфліктів він переїхав у 1930 році до Людвігсгафена, де став керівником місцевого осередку і районним керівником НСДАП та заснував на підприємстві BASF (тоді — IG Farben) націонал-соціалістичний виробничий осередок. [4]

1932 року він став депутатом райхстагу, в 1934 році заступником керівника Націонал-соціалістичної організації виробничих осередків, начальником організаційного управління Німецького робітничого фронту (НРФ) та Націонал-соціалістичного об’єднання «Сила через радість». У НРФ він був райхсамтсляйтером у справах замків хрестоносців. З 1936 року був членом СС (членський квиток № 277988).[3] У 1938 році відіграв важливу роль у створенні осередків НРФ у райхсгау Судетської області.[3]

2 грудня 1936 його було призначено оберфюрером СС, а 1941 року гауптбефельсляйтером у Головному управлінні вишколу НСДАП.

1 вересня 1941[5] Зельцнера було призначено генеральним комісаром генеральної округи Дніпропетровськ. На цій посаді він був відповідальним за винищення єврейського населення на ввіреній йому території. За радянськими джерелами, він ніс безпосередню відповідальність за вбивства 17 тисяч євреїв наприкінці 1941 року поблизу єврейського кладовища у Дніпропетровську.[6] У квітні 1942 року його підвищили у званні до бригадефюрера СС.

Помер 21 червня 1944, імовірно, від отруєння рибою.[3]

Після війни всі папери Зельцнера потрапили у радянській зоні окупації у список вилученої літератури.[7]

Примітки
  1. так згідно з: Maier, Biographisches Organisationshandbuch ... (див. р-л Література), с. 434. Маєр вказує на те, що Вермахт нібито залишив Дніпропетровськ уже в жовтні 1943 року
  2. Markus Würz: Kampfzeit unter französischen Bajonetten. Die NSDAP in Rheinhessen in der Weimarer Republik. Franz Steiner Verlag, Stuttgart 2012. ISBN 978-3-515-10288-9. passim, insbesondere S. 134–146. (нім.)
  3. Ernst Klee: Das Kulturlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. S. Fischer, Frankfurt am Main 2007, S. 567.
  4. Vom Scheitern der Demokratie, Die Pfalz am Ende der Weimarer Republik, Gerhard Nestler, u.a., S. 204
  5. Deutsches Biographisches Archiv. Neue Folge bis zur Mitte des 20. Jahrhunderts. K. G. Saur, München 1988. Bl. 222–224
  6. Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. Fischer Taschenbuch Verlag, Zweite aktualisierte Auflage, Frankfurt am Main 2005, ISBN 978-3-596-16048-8, S. 578, Bezug auf Aktenzeichen ZST 114 AR-Z 67/67.
  7. polunbi.de (нім.)

Література
  • Andreas Zellhuber: „Unsere Verwaltung treibt einer Katastrophe zu ...“. Das Reichsministerium für die besetzten Ostgebiete und die deutsche Besatzungsherrschaft in der Sowjetunion 1941–1945. Vögel, München 2006. ISBN 3-89650-213-1. (нім.)
  • Maier Franz: Biographisches Organisationshandbuch der NSDAP und ihrer Gliederungen im Gebiet des heutigen Landes Rheinland-Pfalz, v. Hase & Koehler, Mainz/Zarrentin 2007. (нім.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.