Ніколь Айзенман

Ніколь Айзенман (англ. Nicole Eisenman; 1965[1][2][…], Верден[1][3][…]) — американська художниця. Крім художньої творчості відома як професорка коледжу Бард в Аннандейл-на-Гудзоні з 2003 по 2009[7]. Отримала ряд нагород: стипендію Ґуґґенгайма (1996 р.), Премією Карнегі (2013 р.), двічі була включена у Бієнале Вітні (1995, 2012)[8]. 29 вересня 2015 року названа стипендіаткою фундації Джона Д. та Кетрін Т. Мак-Артурів з формулюванням за «відновлення образу людського тіла, культурне значення якого зменшилося під час панування абстракціонізму 20 століття», ця нагорода відома як «Грант для геніїв»[9]. Айзенман живе і працює в Брукліні[10][11][12].

Ніколь Айзенман
англ. Nicole Eisenman
Народження 1965[1][2][…]
Верден[1][3][…]
Країна  США[4]
Жанр фігуративізм[3][5]
Навчання Rhode Island School of Designd[6] і Scarsdale High Schoold
Діяльність художниця, художниця-граверка, фотографка, скульпторка, архітектурний кресляр, художник інсталяцій
Працівник Bard Colleged
Член Американська академія мистецтв та літератури
Нагороди
 Ніколь Айзенман у Вікісховищі
Картина Ніколь Айзенман

Ранні роки

Ніколь Айзенман народилася в 1965 році у Вердені, Франція[13], де її батько служив армійським психіатром. Виросла вона в Скарсдейл, Нью-Йорк[14][15] і закінчила школу дизайну в Род-Айленді 1987 року[16]. Її прабабусею була американська художниця польсько-єврейського походження Естер Хамерман[17].

Творчість

Фігуративний масляний живопис Ейзенман часто сповнений сексуальності, комічності та має виразні риси дружньої карикатури[18]. Хоча мисткиня передусім відома своїми полотнами, також вона створює інсталяції, малюнки, гравюри та скульптури[19].

Разом з А. Л. Штайнером вона стала співзасновницею квір/феміністської кураторської ініціативи Ridykeulous[20].

Картини Ейзенман часто являють собою експресіоністські портрети персонажів, котрі іноді є вигаданими, але часто зображують її друзів і її саму. Крім експресіонізму на творчість Ейзенман вплинув імпресіонізм і твориПабло Пікасо. Художниця підкреслює важливість чуттєвості та тілесності в її роботі[21]:

Твір - ніщо, якщо не заснований на почутті. (The work is nothing if not feeling-based.)

Стиль більшості її ранніх робіт був натхнений творами Едварда Мунка[22], Філіпа Густона і Емі Сіллман .

Виставки

Персональні виставки

Групові виставки

Визнання

Ейзенман ушанована численними грантами та преміями, включаючи стипендію Ґуґґенгайма (1996)[36], приз Карнегі[37], нагороду «Anonymous Was a Woman» (2014)[38] і грант фундації Louis Comfort Tiffany (1995)[39]. Вона також була стипендіаткою фундації Мак-Артур 2015 року і в тому ж році названа однією з 50 американських євреїв і єврейок, які зробили в цей рік найбільший внесок у єврейську історію (цей список з 1994 формує журнал The Forward[40]).

Колекції

Роботи художниці зберігаються в ряді установ, у тому числі:

Бібліографія
  • Nicole Eisenman: Behavior (Rice Gallery, 1998)
  • Nicole Eisenman: Selected works 1993—2003 (Herbert F. Johnson Museum of Art, 2003)
  • Nicole Eisenman: Selected Works 1994—2004 ed. Victor Mathieu (Walther König, 2008)
  • Nicole Eisenman: The Way We Weren't (Frances Young Tang Teaching Museum and Art Gallery, 2010)
  • Nicole Eisenman ed. Beatrix Ruf (JRP-Ringier, 2011)
  • Parkett no. 91 (Parkett Verlag, 2012)
  • Nicole Eisenman: Dear Nemesis, 1993—2013 (Contemporary Art Museum St. Louis/Walther König, 2014)

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #12438630X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. https://www.hauserwirth.com/artists/26346-nicole-eisenman
  4. Museum of Modern Art online collection
  5. https://thecontemporaryaustin.org/exhibitions/nicole-eisenman/
  6. Зведений список імен діячів мистецтва — 2020.
  7. «Ніколь Айзенман», 2013 Carnegie International, Отримано 11 серпня 2014 року
  8. Solway, Diane. Nicole Eisenman Has Both Style and Substance. W Magazine (англ.).
  9. Pogrebin, Robin (29 вересня 2015). MacArthur ‘Genius Grant’ Winners for 2015 Are Announced. The New York Times. ISSN 0362-4331.
  10. Nicole Eisenman | Whitney Museum of American Art. whitney.org. Архів оригіналу за 22 вересня 2015.
  11. Kotz, Liz (October 1993). Nicole Eisenman. Artforum International  – за допомогою Questia (необхідна підписка).
  12. A Truly Great Artist. Hyperallergic (амер.). 5 червня 2016.
  13. ULAN Full Record Display (Getty Research). www.getty.edu.
  14. Harris, William (10 листопада 1996). Even the Art Museums Can't Escape Her Barbs. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331.
  15. BUTT JOHNSON INTERVIEWS NICOLE EISENMAN. onnowhoa.tripod.com.
  16. Biography of Nicole Eisenman - Susanne Vielmetter, Los Angeles Projects. vielmetter.com.
  17. Newhall, Edith. All in the Family. Artnews.
  18. «Eisenmann», Kunsthalle Zurich, 11 серпня 2014 року.
  19. «Eisenmann», Kunsthalle Zurich, 11 August 2014.
  20. Readykeulous by Ridykeulous: This is What Liberation Feels Like™. Contemporary Art Museum St. Louis (амер.). 25 січня 2018.
  21. Nicole Eisenman - 42 Artworks, Bio & Shows on Artsy. www.artsy.net.
  22. Edvard Munch | artnet. www.artnet.com.
  23. Nicole Eisenman / MATRIX 248 (May 3-July 14, 2013) | BAMPFA. bampfa.org (англ.).
  24. «Dear Nemesis, Nicole Eisenman 1993—2013», Contemporary Art Museum St. Louis, January 2014 — April 2014. Retrieved 17 February 2015.
  25. «Dear Nemesis: Nicole Eisenman 1993—2013», ICA Philadelphia, Retrieved 11 August 2014.
  26. Masterpieces & Curiosities: Nicole Eisenman's Seder. The Jewish Museum.
  27. Nicole Eisenman: Al-ugh-ories. www.newmuseum.org (англ.).
  28. Nicole Eisenman « secession. www.secession.at (амер.).
  29. Inde, Vilis (1998). Art in the Courtroom. Praeger  – за допомогою Questia (необхідна підписка). с. 40.
  30. Prospect.2 New Orleans Announces Exhibition Highlights And Details Of Opening Events. Prospect New Orleans (амер.). Архів оригіналу за 12 березня 2018.
  31. Herbert, Martin (November 2012). London Round-up. Art Monthly  – за допомогою Questia (необхідна підписка).
  32. «Nicole Eisenman», 2013 Carnegie International, Retrieved 11 August 2014.
  33. «Artists — Manifesta10», Manifesta, Retrieved 11 August 2014.
  34. «MoMa | The Forever Now: Contemporary Painting in an Atemporal World», MoMA, Retrieved 6 March 2015.
  35. Scenes from the Collection. The Jewish Museum.
  36. «Меморіальний фонд ім. Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine. Джона Симона Гуггенхайма», Фонд ім.
  37. , the Carnegie Prize (2013) Wielding a New Medium, Nicole Eisenman Wins the Carnegie Prize., ArtInfo, Retrieved 10 August 2014.
  38. ICA - Philadelphia, PA - ICA congratulates Anonymous Was A Woman award winners. Institute of Contemporary Art - Philadelphia, PA (англ.).
  39. Nicole Eisenman at Contemporary Art Museum St. Louis (Contemporary Art Daily). www.contemporaryartdaily.com (амер.).
  40. Nicole Eisenman. The Forward (амер.).
  41. «Eisenman, Nicole», Art Institute of Chicago, Retrieved 11 August 2014.
  42. Nicole Eisenman | MoMA. The Museum of Modern Art (англ.).
  43. Walker Art Center. walkerart.org (амер.).
  44. Whitney Museum of American Art: Collection. collection.whitney.org (англ.).
  45. The Jewish Museum. thejewishmuseum.org.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.