Ніколя Далейрак

Ніколя (Никола) Далейрак (фр. Nicolas Dalayrac; 8 червня 1753 — 27 листопада 1809) — французький композитор, працював переважно у жанрі опера комік. Кавалер ордена Почесного легіону.

Ніколя Далейрак
фр. Nicolas Dalayrac
Основна інформація
Дата народження 8 червня 1753(1753-06-08)[1][2][…]
Місце народження Мюре
Дата смерті 27 листопада 1809(1809-11-27)[1] (56 років)
Місце смерті Париж, Франція[1]
Поховання
Фонтене-су-Буа : 
Громадянство Франція
Професії композитор, адвокат, військовослужбовець
Мова французька
Жанри опера, Опера комік і лірична драмаd
Нагороди
Автограф
Твори у Вікіджерелах
 Файли у Вікісховищі

Біографія
Ніколя Далейрак: літографія, намальована Сесаріном де С., вигравірувана Л. К. Руоттом (1801)

Ніколя д'Алейрак (фр. Nicolas d'Alayrac) народився в містечку Мюре на південному заході Франції. Вивчився на адвоката, але відмовився від юридичної кар'єри та повністю віддався своїй пристрасті до музики. Старанно навчався гри на скрипці; багато перейняв у Ґретрі та Ланглі.

Написав понад шістдесят опер, які були досить успішні в Парижі та Німеччині[3][4]. Деякі із творів Н. Далейрака виконувалися на сценах Імператорських театрів Російської імперії[5].

Найбільш відомі опери — "Нина, або Божевільна від кохання" (1786), "Рауль де Креккі" (1789), "Будинок продається" (1800), "Ґюлістан" (1805). Після Великої французької революції він змінив своє прізвище з аристократичною d'Aleyrac на Dalayrac. Революційні події надихнули його створення безлічі творів, які стали дуже популярні у народі; його пісні співали на вулицях Парижа. Далейрак написав низку опер на навіяні революцією сюжети («Камілла чи Підземелля» (1791), «Взяття Тулона» (1794) та інші), а також пісні («Ода Верховній суті», «Ранок 14 липня», «Пісня гармат» та інші). Далейрак — один із перших французьких композиторів, які писали струнні квартети[6].

1804 року Далейрак був нагороджений французьким урядом орденом Почесного легіону.

Ніколя Далейрак помер 27 листопада 1809 року в Парижі[7].

Твори
  • Le chevalier à la mode (1781)
  • Le petit souper (1781)
  • L'éclipse totale (1782)
  • L’amant statue (1785)
  • La dot (1785)
  • Nina, ou La folle par amour (1786)
  • Azémia (2 parties, 1786)
  • Renaud d’Ast (1787)
  • Sargines (1788)
  • Fanchette (1788)
  • Les deux petits Savoyards (1789[8])
  • Raoul, sire de Créqui (1789)
  • La soirée orageuse (1790)
  • Le chêne patriotique (1790)
  • Vert-Vert (1790)
  • Camille ou Le souterrain (1791)
  • Agnès et Olivier (1791)
  • Philippe et Georgette (1791)
  • Tout pour l’amour (1792)
  • Ambroise (1793)
  • Asgill (2 parties, 1793)
  • La prise de Toulon (1794)
  • Le congrès des rois (1794)
  • L’enfance de Jean-Jacques Rousseau (1794)
  • Les détenus (1794)
  • Adèle et Dorsan (1795)
  • Marianne (1796)
  • La maison isolée (1797)
  • La leçon (1797)
  • Gulnare (1797)
  • Alexis (1798)
  • Léon (1798)
  • Primerose (1798)
  • Adolphe et Clara, ou Les deux prisonniers (1799)
  • Aire de Maison à vendre (1800)
  • Léhéman (1801)
  • L’antichambre (1802)
  • La boucle de cheveux (1803)
  • La jeune prude (1804)
  • Une heure de mariage (1804)
  • Le pavillon du calife (1805)
  • Le pavillon des fleurs (1805)
  • Gulistan ou Le hulla de Samarcande (1805)
  • Deux mots (1806)
  • Koulouf ou Les chinois (1806)
  • Lina (1807)
  • Élise-Hortense (1808)
  • Les trois sultanes (1809)
  • Le poète et le musicien (1809/1811)

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11627509X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Соловьёв Н. Ф. Далейрак, Никола // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  4. Адольф Адам, «Souvenir d’un musicien», и А. Фуржо, «Les violons de D.» (Париж, 1856)
  5. Большой Энциклопедический словарь. 2000.
  6. Большая биографическая энциклопедия. 2009 год.
  7. Л. де Ля-Лоранси. «Французская комическая опера XVIII века», перевод с французского, М., 1937, стр. 135-37
  8. Далейрак // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)

Література
  • Радіге A., Французькі музиканти доби Великої Французької революції, пров. з франц., М., 1934, с. 87-95.
  • Joann Elart, «Aline ou la Nina sacrifiée : regards sur une adaptation romanesque de l'air de Nina», с. 216-235.
  • David Charlton, "Berlioz, Dalayrac and song".

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.