Нікрітіна Ганна Борисівна

Нікрітіна Ганна Борисівна
Народилася	5 жовтня 1900; Чернігів, Російська імперія
Померла	10 грудня 1982 (82 роки); Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Богословське кладовище
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	акторка
Галузь	актор
Заклад	Kamerny Theatred
Брати, сестри	Нікрітін Соломон Борисович
У шлюбі з	Марієнгоф Анатолій Борисович
Нагороди	;
IMDb	ID 0631980

|labelstyle=

Ганна Борисівна Нікрітіна (нар. 5 жовтня 1900, Чернігів, Російська імперія — пом. 10 грудня 1982, Ленінград, РРФСР, СРСР[1]) — радянська кіно — і театральна драматична[2] акторка, артистка Камерного театру в Москві[3] (до 1928[4]), ленінградського Великого драматичного[5], сестра Соломона Нікрітіна[6], дружина Анатолія Марієнгофа[7]. Заслужена артистка Російської РФСР[8] (1934).

Біографія

З 1909 по 1917 рік навчалася в Київській Соловцовській гімназі. З 1917 грала в Соловцовському театрі в Києві[9]. З 1917 по 1919 році навчалася в Київській драматичній студії. З 1919 по 1920 рік працювала артисткою Полтавського міського театру.

У 1920 року переїхала до Москви, де грала в Камерному театрі. Жила в будинку, що розташовувався в Богословському провулку[10].

У 1928 році переїхала до Ленінграду[4]. З 1928 грала у Великому драматичному театрі (Ленінград)[9]. У 1930 році жила в Ленінграді по вул. Марата № 47-49[11]. З 1936 по 1937 працювала артисткою Центрального театру Червоної Армії.

Одружилась з поетом Анатолієм Марієнгофом. У них народився син Кирило (10.07.1923, Одеса — 4.03.1940, Ленінград), який покінчив з собою.

Похована на Богословському кладовищі Санкт-Петербурга поруч з чоловіком (на ділянці 21[12]).

Роботи в театрі

«Безприданниця» — матір Лариси Огудалової[13].
«Приборкання містера Робінзона» — Альмагула;
«Аристократи» — Сонька;
«Єгор Буличов та інші» — Варвара;
«Три товстуни» — Суок[14];
«Вавилонський адвокат» — Зера[15].

Фільмографія

«Вороги» — Клеопатра Петрівна Скроботова (дружина Михайла Скроботова; 1953);
«Людина-амфібія» — мати Зуріти («Для тебе у неї закрита двері, а для інших — відкрито вікно!», 1961);
«Тетянин день» — власниця капелюшного салону (1967);
«Зелена карета» — директриса пансіону (1967).

Примітки

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Современное есениноведение

[2] Николай Федорович Монахов. Повесть о жизни. Искусство, 1961

[3] Ежегодник Рукописного отдела Пушкинского дома на … год. Изд-во «Наука» Ленинградское отд-ние, 1998

[dva-4] НИКОЛАЙ РОБЕРТОВИЧ ЭРДМАН, АНГЕЛИНА ИОСИФОВНА СТЕПАНОВА. Письма. Иван-Пресс, 1995

[5] Звезда. Гос. изд-во худож. лит-ры, 2003

[6] Письма в 24 томах. Наука, 1997

[7] Сергей Есенин: женщины и друзья

[8] Центральный государственный архив литературы и искусства Санкт-Петербурга: путеводитель. Лики России, 2007

[odin-9] Анатолий Мариенгоф о Сергее Есенине

[10] Знамя: литературно-художественный и общественно-политический журнал

[11] Дмитрий Шерих. Улица Марата и окрестности

[12] Исторические кладбища Санкт-Петербурга

[13] Петербургский театральный журнал

[14] ЮРИЙ КАРЛОВИЧ ОЛЕША. Книга прощания. Вагриус, 1999

[15] Художники русского театра