Нільс Ерік Нільсен

Нільс Ерік Нільсен народився в сім'ї теслі Оґе Крістіана Нільсена і Карен Нільсен[1].

Нільсен писав романи. На відміну від своєї дружини — письменниці Даґмар Нільсен, він не звертався до тематики щоденного життя людей і стосунків між ними й писав не про сучасність. Спільна риса його творів — фантастичне зображення різноманітних варіантів майбутнього.

Нільс Ерік Нільсен дебютував у 1950 році книжкою «Червоний туман», а 1965 року одержав стипендію від Державного мистецького Фонду.

Упродовж 1950-х років частину його ранніх оповідань опубліковано в недільному додатку газети «Дагенс нюгедер» («Dagens Nyheder»). Ілюстрував їх Теє Андерсен, відомий науково-фантастичними коміксами «Пригоди Віллі» («Willy på eventyr»).

До самого кінця життя цей письменник майже щороку видавав книжку й мав широку читацьку аудиторію.

Він був один із небагатьох данських письменників-фантастів.

Нільсенові твори забарвлені сатиричним ставленням до подій і їх розвитку. Оповідач, що все знає, подає панорамну картину суспільства й поступово відкриває перед читачами щораз нові подробиці. З самого початку він віддалений у часі від катастроф, та коли ті настають, сам стає їх свідком і вже тоді не знає майбутнього.

Письменник розвиває тему поведінки людини в несприятливих умовах. Один із провідних мотивів його творчості — це суперечність між особою і суспільством, між привілейованими людьми й позбавленими привілеїв, між природою і цивілізацією.

Часто головні дійові особи — це антигерої, яким доводиться долати свою малодушність і гуртом із незнаними істотами рятувати світ. Часто це жінки з надприродними властивостями. Незрідка серед персонажів трапляються люди з вибуховим темпераментом і хрестоматійні недоумки.

У багатьох романів Нільсена подібні складові елементи та структура. Здебільшого йдеться про чоловіка, який під час колапсу цивілізації або іншого лиха пускається в подорож, протягом якої перероджується завдяки різним випадкам і пережиттям. Як правило, його супроводжує другопланова героїня, допомагає головному героєві дійти до мети та пильнує, щоб він не збився на варварство й не зійшов з правильної дороги до мети. Ця мета іноді незрозуміла, а іноді головний персонаж вважає її недосяжним ідеалом. Майже завжди в романах Нільсена кульмінація настає у фінальній драмі, в якій помирає одна або й більше другорядних постатей. Наприклад, у романі «Зійшли два сонця» гине пес, що супроводжує головного героя. У «Переможцях» відбувається вирішальна битва, і в ній гине жінка, в яку закохався герой. У «Мечі чаклуна» майор Томмельтот убитий рукою головного героя. Герой «Спадку Каїна» втрачає своїх бойових товаришів один за одним. Прикінцева драма рідко умиротворює головного персонажа. Навпаки, він пускається в іншу подорож — цього разу в невідомому напрямку, на чому й закінчується роман.

Зрештою, варто зазначити, що Нільсен робить велику честь живим другорядним персонажам, яких згодом змушує вмирати. Ця смерть завжди невмотивована, зате вона справляє добру службу — спонукує головного героя до думок і висновків під час його пізнавальної подорожі.

• Stevns Bibliotek om Niels E. Nielsen
• Українські переклади Нільса Нільсена на сайті "Аргонавти фантастики"
• Творчість Нільса Нільсена у міжнародній базі фантастики «The Internet Speculative Fiction Database»
• Творчість Нільса Нільсена в «Энциклопедия фантастики. Кто есть кто. Под ред. Вл. Гакова, 1995»
• Творчість Нільса Нільсена у фінській базі фантастики «Suomenkielisen sf-, fantasia- ja kauhukirjallisuuden bibliografia»
• Творчість Нільса Нільсена в італійській базі фантастики «Catalogo SF, Fantasy e Horror, A cura di Ernesto VEGETTI, Pino COTTOGNI ed Ermes BERTONI» (Indice Cronologico per Autore)