Німб

Найраніші згадки сяйва, що оточує героїв і царів, наявні в шумерській літературі, де таке сяйво називалося «мелам». Крім того сяйво приписувалося найвидатнішим храмам і символам богів[1]. Гомер згадував сяйво, що оточує героїв у битві[2]. В давньоримському мистецтві промені оточували голови багатьох містичних істот: божеств, демонів, сфінкса[3], та імператорів[4].

Щодо походження німба в європейській культурі існують різні думки. За однією, цей іконографічний символ божественності походить від меніска (μηνίσκος) — круглого металевого круга, яким греки прикривали виставлені на відкритому повітрі статуї для захисту їх від негоди і пташиного посліду. Інша версія походження німба знаходить її в щитах, які зазвичай підвішували на спину людям, що удостоїлися тріумфу. Третя позиція — що німб спочатку з'явився як атрибут в зображеннях божеств, які представляли собою небесні світила, і вже потім став приналежністю не тільки всіх взагалі богів-олімпійців, а й тих смертних, які взяті до них чи гідні потрапити на небо[5].

Найімовірніше, що німб зобов'язаний своїм утвердженням ще й народному віруванню греків, які уявляли собі, що тіло богів, коли вони постають в людському образі, випромінює сліпучий блиск і буває оточене сяйливою хмарою, часткою ефіру, в якому перебувають боги. Таке уявлення про богів, з ранніх часів засвоєне грецькою поезією, згодом було перенесено з неї в образні мистецтва, головним чином у живопис. Оскільки в картинах складної композиції зображати богів цілком оточеними подібним сяйвом було важко, художники стали задовольнятися його умовним позначення тільки навколо голів. Так само можна пояснити походження інших атрибутів божественості, що вживаються в мистецтві, як ореол, променистий вінець та мандорла. Дослідження грецького мистецтва доводить, що німб з'явився в ньому не раніше епохи Олександра Македонського[5].

У християнському мистецтві німб відомий з III століття. В творах західної (католицької) та східної (православної) традиції можна побачити різне зображення німба: на Заході німб дається в ракурсі, це диск або кільце над головою (аналог вінця або корони), що даються святому згори як нагорода за праведність; на Сході німб — коло сяйва, ознака наділення благодаттю[5][4].

Буває різної форми (круглий, трикутний, шестикутний тощо) і різного кольору. Найпоширеніший — круглий, що надається передусім Христу та святим. На рельєфних зображеннях німб виступає над фоном. У католицькій скульптурі німб часто має форму обруча над головою особи[4]. Круглий німб з вписаним в нього хрестом (хрещатий німб) — атрибут, який присвоюється тільки зображенням Христа[6].

• 
  Хрещатий німб (ікона Спаса Вседержителя з монастиря Святої Катерини, Синай, VI ст.
• 
  Німб в західному мистецтві. Мадонна з Немовлям. Доменіко Венеціано.
• 
  Німб в східнохристиянському мистецтві. Ікона Богородиці з Немовлям Перівлепта. Візантія. Друга половина XIV ст.

Німб в азійській культурі вперше з'явився в Індії і на Далекому Сході. Там він іноді означає духовну силу, на відміну від світської влади, представленої короною. Німб може бути блакитним, жовтим або веселковим. В буддизмі Червоний німб Будди — символ динамічної сонячної активності[5].

• 
  Сарасваті богиня мудрості, знання, дружина Брахми.
• 
  Будда. Індія
• 
  Парінірва́на
• 
  Проповідь в Дір-Парк
• 
  Сведагон

• Мандорла
• Аура
• Ареола (мистецтво)

• Авреоля // ВУЕ
• Німб // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Німб // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1144. — 1000 екз.
• Catholic Encyclopedia: Nimbus