Ніссін (авіаносець)

«Ніссін» - останній із серії японських важких гідроавіаносців. Був удосконаленим варіантом авіаносця «Мідзухо». Був закладений у 1938 році, спущений на воду восени 1939 року, проте оснащення тривало до лютого 1942 року.

Так само, як і його попередник, був оснащений двома дизельними двигунами, проте для збільшення швидкості їх потужність була збільшена утричі.

Корабель міг нести 25 гідролітаків (з них 5 - у розібраному стані). Мав 2 катапульти для запуску літаків, а також 2 крани для підйому літаків з трюму та з води.

Ще до завершення корабля була проведена модифікація, внаслідок якої корабель міг приймати 12 мініатюрних підводних човнів «Тип А», а також 700 мін.

Після вводу в експлуатацію використовувався як навчальний авіаносець у Внутрішньому морі. 20 березня зарахований до складу флоту.

В кінці квітня доставив у порт Пенанг на західному узбережжі півострова Малакка диверсійні міні-субмарини для човнів 8-ї ескадри, переведених для дій у Індійському океані (в подальшому їх використали у рейді на Дієго-Суарес на Мадагаскарі).[1]

Брав участь у битві за Мідвей як судно підтримки, проте не відігравав активної ролі.

Під час битви за Гуадалканал «Ніссін» в основному використовувався для перевезення вантажів та озброєння, головним чином через свої швидкісні дані. В одному з таких рейсів він був потоплений.

Острів Шортленд, поблизу якого затонув «Ніссін»

10 липня 1943 року «Ніссін» із військовим вантажем (22 танки, гармати, боєприпаси) та десантом у 630 чоловік вирушив з Куре до Бугенвілю у супроводі двох есмінців «Хагікадзе» та «Арасі». 15-го липня до них приєднались крейсер «Могамі», легкі крейсери «Агано» та «Ойоде» і есмінець «Ісокадзе». 21 липня конвой був помічений авіаційною розвідкою. 22 липня близько 13:45 загін атакували американські літаки. В гідроавіаносець влучило 6 бомб, внаслідок чого він швидко (о 14:05) затонув. Есмінці, що також перевозили десант, під час ворожої атаки не змогли провести повноцінної рятувальної операції. Були підібрані тільки 87 членів екіпажу, в тому числі 7 офіцерів, а також 91 чоловік з десанту.

• Бешанов В. В. Энциклопедия авианосцев / М.: ACT, Мн.: Харвест, 2002–202 с. ISBN 5-17-012485-6