Обатуров Геннадій Іванович

Геннадій Іванович Обатуров (9 січня 1915(19150109), село Мале Заречено Слободського повіту В'ятської губернії — 29 квітня 1996, місто Москва) — радянський військовий діяч, командувач Прикарпатського військового округу, начальник Військової академії імені Фрунзе, генерал армії (1979). Депутат Верховної Ради УРСР 6-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 8-го скликання. Член ЦК КПУ в 1971—1976 р.

Геннадій Іванович Обатуров
рос. Геннадий Иванович Обатуров
Народження 9 січня 1915(1915-01-09)
Slobodskoy Uyezdd, Вятська губернія, Російська імперія
Смерть 29 квітня 1996(1996-04-29) (81 рік)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1935—1992
Партія КПРС
Звання  Генерал армії
Командування 6-а гвардійська танкова армія, Прикарпатський військовий округ і Військова академія імені М. В. Фрунзе
Війни / битви Німецько-радянська війна
Придушення угорської революції 1956 року
Вторгнення у Чехословаччину 1968
Китайсько-в'єтнамська війна
Нагороди
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»

Інших держав:

Біографія

Народився 9 січня 1915 року (по старому стилю 27 грудня 1914) у селянській родині в селі Мале Заречено Маракулінської волості Слободського повіту В'ятської губернії (тепер Нагорського району Кіровської області, РФ).

У 1930 році закінчив Нагорську семирічну школу селянської молоді. У 1930—1933 роках навчався в Нижегородському (Горьковському) кооперативному технікумі на відділенні громадського харчування, технік-технолог кулінарії.

У 1933—1935 роках — завідувач виробництва відділу громадського харчування В'ятського міського робітничого кооперативу.

З жовтня 1935 року — у Червоній армії. У 1938 році закінчив Орловське бронетанкове училище імені Фрунзе. Служив на Далекому Сході. Був командиром взводу, інструктором вогневої справи стрілецького полку. У квітні 1939 року був призначений помічником начальника штабу стрілецького полку з розвідки.

У 1939—1941 роках — слухач командного факультету Військової академії бронетанкових військ, який закінчив у липні 1941 року.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1941 — квітні 1942 року — викладач тактики Військової академії бронетанкових військ у місті Ташкенті.

Учасник німецько-радянської війни. З кінця травня 1942 року служив заступником начальника штабу танкової бригади 11-го танкового корпусу Брянського фронту, був важко поранений. Після лікування в Кемеровському госпіталі, у листопаді 1942 року призначений заступником командира танкового полку 11-ї армії Північно-Західного фронту. З жовтня 1943 року служив начальником штабу 13-ї гвардійської механізованої бригади Південного, 3-го і 2-го Українського фронтів. У 1944—1945 роках — командир 13-ї гвардійської механізованої бригади, з якою воював у Румунії, Болгарії, Югославії та Угорщині. У 1945 році — командир окремого танкового батальйону.

З грудня 1945 по 1950 рік — командир 13-го гвардійського механізованого полку.

У 1950—1952 роках — слухач Військової академії Генерального штабу Збройних Сил СРСР.

У 1952—1957 роках — командир 33-ї гвардійської механізованої дивізії Окремої механізованої армії у місті Тимишоара, Народна Республіка Румунія. Брав активну участь у придушенні Угорської революції 1956 року.

У вересні — листопаді 1957 року навчався на Вищих академічних курсах при Академії Генерального штабу.

У лютому 1958 — травні 1960 року — командир 12-го армійського корпусу Північно-Кавказького військового округу.

У травні 1960 — липні 1966 року — командувач 6-ї гвардійської танкової армії Київського військового округу.

У липні 1966 — травні 1968 року — заступник командувача військ Північно-Кавказького військового округу.

З травня 1968 року — заступник командувача військ Червонопрапорного Прикарпатського військового округу. У серпні 1968 року керував введенням радянських військ у Чехословаччину.

З липня 1969 року по січень 1970 року — тимчасово виконував обов'язки командувача військ Прикарпатського військового округу.

У січні 1970 — липні 1973 року — командувач військ Червонопрапорного Прикарпатського військового округу.

У серпні 1973 — лютому 1979 року — 1-й заступник Головного інспектора Міністерства оборони СРСР.

У 1979—1982 роках — головний військовий радник СРСР при Міністерстві національної оборони Соціалістичної Республіки В'єтнам. З жовтня 1979 року очолював роботу по створенню Народної армії Кампучії, керував групами радянських військових радників в Лаосі, Кампучії та В'єтнамі.

У листопаді 1982 — 1985 року — начальник Військової академії імені Фрунзе.

У 1985—1992 роках — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З 1992 року у відставці. Проживав у Москві. Похований на Троєкурівському кладовищі.

Звання

Нагороди

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.