Облога Києва (1658)

Облога Києва 1658 («Скавищизна») — важливий епізод війни 1658–59, викликаної втручанням Московської держави у внутрішні справи України. Гетьман Іван Виговський тоді керував військами, що мали діяти на північно-східному московито-українському прикордонні. Взяття Києва (де з 1654 стояв московитський гарнізон) він доручив своєму братові Данилу Виговському, з яким були Павло Яненко-Хмельницький, В. Виговський (двоюрідний дядько гетьмана), Іван Богун, І. Кравченко, Остап Гоголь, Іван Сербин та інші полковники. Однак у цілому гетьманське військо було невеликим. До того ж, на бік московитського гарнізону перейшов наказний київський полковник В. Дворецький із частиною козаків. Данило Виговський стояв табором під Києво-Печерською лаврою, а Павло Яненко-Хмельницький – під Киселівкою. Таке роздроблення сил було помилковим.

Наступ на Київ українських військ розпочався 2 вересня (23 серпня) 1658. Данило Виговський розраховував узяти місто з боку Золотих воріт, однак спроба не вдалася. Наступного дня московитський гарнізон вчинив несподіваний контрнаступ на Печерське містечко, а спроба П. Яненка-Хмельницького оволодіти їх укріпленнями на горі Щекавиця ("Скавиця") з боку Подолу виявилася невдалою. Під час відступу українських військ до полону потрапило 152 козаки, у т. ч. овруцький полковник В. Виговський та брацлавський полковник Іван Сербин. Після цієї битви московитські воєводи, насамперед князь Юрій Барятинський, вчинили криваві розправи над населенням Київщини. Д. Виговський вдався до контрзаходів і знову спробував оволодіти Києвом 14(4) вересня 1658, але безуспішно. Поразка під Києвом призвела до того, що царський уряд відмовився йти на істотні поступки Україні під час дипломатичних переговорів (І. Виговський домагався відновлення суверенітету Гетьманщини); погіршилося політичне становище Української козацької держави.