Облога Салонік (1422—1430)

Облога Салонік в 1422—1430 роках — облога міста армією Османської імперії під час правління султана Мурада II, що завершилася захопленням міста.

З 1387 по 1403 рік Салоніки знаходилися під контролем османів, але в 1402 році після поразки Баязіда I у Ангорській битві і подальшого розпаду османської держави, візантійський імператор повернув владу над містом. У 1422 році, після закінчення османського міжправління, Іоанн VIII Палеолог і Мануїл II Палеолог підтримали претендента на османський трон Мустафу Челебі. Перемігши і стративши Мустафу, султан Мурад II вирішив помститись візантійцям і напав на Салоніки. У вересні 1423 року Андронік Палеолог, нездатний обороняти місто, передав Салоніки Венеційській республіці. Венеційці спробували домовитися з Мурадом, щоб той визнав місто їх володінням, але зазнали невдачі, оскільки Мурад вважав венеційців загарбниками, а місто — своїм по праву. Ці обставини привели до османської блокади Салонік, яка час від часу супроводжувалася прямими нападами на саме місто. Конфлікт в основному протікав у вигляді блокади міста і серії взаємних рейдів на території один одного на Балканах і Егейських островах. Венеційці неодноразово намагалися чинити тиск на Мурада, блокуючи в Галліполі переправу через Дарданелли.

Блокада незабаром викликала в місті голод, що призвело до втечі з нього жителів. Негативні наслідки облоги, нездатність Венеції забезпечувати і захищати місто, порушення звичайного права, корупція і незаконні спекуляції з боку венеційських чиновників призвели до формування в місті партії прибічників здачі міста, яка швидко набирала вагу. Єпископ Симеон Солунський закликав свою паству до опору, проте до 1426 року більшість місцевих жителів були готові здати місто, щоб уникнути грабежів. Зусилля Венеції із пошуку союзників проти османів також не увінчалися успіхом: інші регіональні держави або самі були супротивниками венеційців, або були переможені османами.

Після декількох років безрезультатних переговорів обидві сторони готувалися до вирішального протистояння. У березні 1430 року Венеція офіційно оголосила війну османам, але консервативна торгова аристократія, що управляла республікою, не була зацікавлена в створенні армії, достатньої для захисту Салонік. Мурад зміг зосередити свої сили навколо міста і узяв його штурмом 29 березня 1430 року. В результаті поневірянь, викликаних облогою, і подальшим розграбуванням місто обезлюділо, його населення зменшилося з 40 тисяч осіб до приблизно 2 тисяч. У липні Венеція уклала мирний договір з султаном, визнавши новий стан справ. Салоніки залишалися під владою османів впродовж наступних п'яти віків, поки в 1912 році не стали частиною Грецького королівства.