Обмежена відповідальність

Обме́жена відповіда́льність (англ. Limited Liability)  — фінансова відповідальність володарів (учасників, акціонерів) компанії, обмежена сумою фактично вкладеними у підприємство коштами шляхом участі у його статутному капіталі або придбанні його акцій, на відміну від наприклад повної відповідальності, де учасники відповідають також іншим своїм майном.

Опис

Обмежена відповідальність розглядається багатьма економістами як засіб стимулювання підприємництва[1][2][3][4], як організації дрібного бізнесу, так і випуску акцій та залучення інвесторів для фінансування діяльності підприємства.

Серед різних форм організації підприємств у економічно-правових системах світу принцип обмеженої відповідальності присутній лише в частині, а також змінюється ступінь обмеження відповідальності, напр. учасник, який є директором, несе додаткову відповідальність.

В 1989 році Європейський союз прийняв Директиву «Twelfth Council Company Law Directive»,[5], якою зобов'язав країни-учасники ЄС внести зміни до свого законодавства, які дозволяють утворення форми підприємництва з обмеженою відповідальністю для фізичних осіб (напр. ТОВ з одним учасником чи фізичні особи-підприємці).

Україна

В Україні формами підприємств з обмеженою відповідальністю є Товариство з обмеженою відповідальністю та акціонерне товариство, учасники /акціонери яких несуть ризик збитків у межах їх внесків до статутного/акціонерного капіталу, а додаткові вимоги до учасників не висуваються (на відміну від повного чи командитного товариства)[6]. Фізична особа-підприємець в Україні не користується обмеженою відповідальністю.

Критика

Деякі критики доводять, що обмежена відповідальність надає переваги кредиторам, які можуть домовитись з підприємством про додаткове забезпечення/страхування, а от борги підприємства перед малими кредиторами залишаються в такому випадку незабезпеченими. Інші вважають, що обмежена відповідальність позитивно впливає на розвиток підприємництва, однак не повинна поширюватись на випадки завдання екологічної шкоди, фізичної чи моральної шкоди особі.[7][8][9]

Анархо-капіталіст Мюррей Ротбард у своїй праці «Влада та ринок: Держава та економіка» (1970) критикував обмежену відповідальність у англійському праві, одночасно зазначаючи, що аналогічні види підприємництва можуть теоретично виникнути в результаті спільної та добровільної згоди учасників філософського вільного ринку[10].

Примітки
  1. Meiners et al. (1979)
  2. Halpern et al. (1980)
  3. Easterbrook & Fischel (1985)
  4. David Millon. PIERCING THE CORPORATE VEIL, FINANCIAL RESPONSIBILITY, AND THE LIMITS OF LIMITED LIABILITY. Архів оригіналу за 16 вересня 2013. Процитовано 2012.
  5. 89/667/EEC
  6. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1576-12 ЗУ «Про господарські товариства»
  7. Grossman (1995)
  8. Hansmann & Kraakman (1991)
  9. Grundfest, J.A. (1992). The limited future of unlimited liability: a capital markets perspective. Yale Law Journal 102 (2): 387–425. JSTOR 796841. doi:10.2307/796841.
  10. Влада і ринок: Держава і економіка (Power and Market. Government and the Economy).(рос.)

Джерела
  • Grossman, P.Z. (1995). The market for shares of companies with unlimited liability: the case of American Express. Journal of Legal Studies 24: 63. doi:10.1086/467952.
  • Hansmann, H. & Kraakman, R. (1991). Toward unlimited shareholder liability for corporate torts. Yale Law Journal 100 (7): 1879–1934. JSTOR 796812. doi:10.2307/796812.
  • Easterbrook, F.H & Fischel, D.R. (1985). Limited liability and the corporation. University of Chicago Law Review 52 (1): 89–117. JSTOR 1599572. doi:10.2307/1599572.
  • Meiners, R.E. et al. (1979). Piercing the veil of limited liability. Delaware Journal of Corporate Law 4: 351.

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.