Оборона Ясинівського рудника

24 грудня 1917 Ясинівський рудник був захоплений червоними повстанцями Єнакієвого та Горлівки які утворили тут «Ясинівську комуну». Яка встановила червоний прапор із написом «Помремо за комуну!» Під час встановлення прапора, камеронщик Белоглазов був вбитий.

На початку громадянської війни на території Ясинівського рудника в грудні був створений загін самооборони чисельністю 700 осіб[2] , який ставив за мету охорону рудника від набігів донських козаків. Дізнавшись що в Нижній Кринці створений загін самооборони, для його знищення було відправлено спеціальний загін осавула Чернецова. При цьому ліквідація спіткала б і ревкому в селищі.

Наступ вівся з боку Харцизька, Ханженкового та Зуївки. Спочатку були попереджувальні постріли в Ясинівській балці. При цьому прибічники червоної влади встановили кулемет на териконі № 8 шахти. З першого разу кінний наступ донських козаків не увінчався успіхом. Відбулась спроба наступу пішим строєм. До 29 грудня донські козаки не зуміли повністю оволодіти ясинівським рудником. Правда був на правому фланзі момент, коли замовк на териконі кулемет і козаки, користуючись цим, впритул добралися до передових позиціях повстанців.

У той час в бараках знаходились полонені австрійці, ще з Першої світової війни. З криком «ура» червоні пішли в рукопашний бій та зазнали значних втрат, при цьому козаки відступили у степ. Вночі до донських козаків підійшло підкріплення. На світанку, 30 грудня була застосована артилерійська підготовка, калединці-юнкери, гайдамаки, офіцери та козаки, знову почали наступ. Загони прибічників радянської влади відступили залізницею до станції в Монахово.

На третій день козаки захопили рудник. На площі, біля церкви було скликано місцевих мешканців, де стояла вимога, видати комуністів та учасників червоного загону.[3][4] Ніхто не промовив жодного слова. Далі, п'яні козаки вривалися в квартири будинків і якщо знаходили там поранених, то виводили їх у двір і розстрілювали, а разом з ними вбивали і господарів будинку. Білогвардійці влаштували криваву розправу з шахтарями, що вийшли з шахти.[5] Велику групу шахтарів білі вивели на путівець, і, коли ті стали рити собі могили, розстріляли з кулеметів. Барак, в якому жили австрійські військовополонені, закидали гранатами. Число жертв австрійців було 48 чоловік. Вони були розстріляні за те, що їх товариш пішов із загоном робітників на Київ.

Донські козаки на руднику розстріляли, зарубали шаблями, закололи багнетами 117 чоловік. Розстрілявши 117 осіб, бандити почали брати кожного третього жителя для розстрілу. Ця звіряча розправа обурила колишнього полковника царської армії, лікаря Агішевского, який наказав припинити розстріл. Так були врятовані інші жителі Нижньої Кринки. Осавул Чернецов, злякавшись чину Агішевского, наказав припинити розстріли.

Але недовго господарював осавул на Донецькій землі. Через декілька днів червоногвардійські загони розбили загін Чернецова. За час перебування в Нижній Кринці бандити розстріляли 117 чоловік. Сто вісімнадцятою жертвою бандитів був Савранський Абрам Олександрович, який був повішений білогвардійцями у Зуївці. Його повісили за те, що його сини були революціонерами.

Народ не забув славних синів Батьківщини. На могилі героїв поставлений пам'ятник. Іменем 118 названий колгосп і клуб, створені в селищі Нижня Кринка.

• Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. 1929 г. Острогорский М. (сост.) Издательство: Издательство «Пролетарий»
• Революционная Нижняя Крынка
• Первое наступление Сиверса. Ясиновский рудник. Передышка
• Запорожец М. Я. Макеевка: историко-краеведческий очерк / М. Я. Запорожец. — : Донбасс, 1969. — 127 с.