Харцизьк

Чисельність наявного населення на 1 січня 2011 року — 60016 осіб. За 2010 рік чисельність наявного населення міста скоротилася на 594 особи.[2]

Українську мову під час перепису 2001 року назвали рідною 16,3% населення.

Народжуваність — 7,8 на 1000 осіб, смертність — 17,6, природний приріст — −9,8, сальдо міграції негативне (-0,8 на 1000 осіб).

Історична динаміка чисельності населення (без населених пунктів, підпорядкованих міськраді)[3]

• 1897 — 674 жителів;
• 1926 — 5 100 жителів;
• 1931 — 8 323 жителів;
• 1939 — 13 622 жителів;
• 1959 — 33 641 жителів;
• 1970 — 51 076 жителів;
• 1979 — 57 559 жителів;
• 1981 — 63 000 жителів;
• 1989 — 67 916 жителів;
• 2001 — 64 175 жителів;
• 2005 — 62 263 жителів;
• 2014 — 58 641 жителів.

Національний склад населення Харцизької міськради за переписом 2001 року[4]

За даними перепису 2001 року населення міста становило 63672 особи, з них 16,05 % зазначили рідною мову українську, 82,72 %с — російську, 0,23 %с — циганську, 0,13 %с— білоруську, 0,08 %с — вірменську, 0,03 %с — молдовську, 0,02 %с — болгарську, 0,02 %с — грецьку, німецьку та єврейську, а також польську мову[5].

Заснований у 1869 році як селище при станції, уведеній в дію на Курсько-Харківсько-Азовській залізниці. На місці сучасного міста ще в 1786 році була заснована слобода Харцизька, що належала генерал-майору Івану Іловайському.

Назва його походить від слова «харцизи» ("розбійники, грабіжники") — так у XVI столітті називали турки й татари селян-утікачів і запорозьких козаків, що селись біля південних кордонів Московської держави. Місця їх поселень іменували «харцизькими». У 1883 році була проведена залізнична гілка на Макіївський рудник, а в 1884 році — на станцію Кринична та Ясисівка (сучасна Макіївка-Пасажирська), у 1898 році — на макіївський металургійний завод «Уніон».

У 60-х роках XIX століття поблизу станції почалася розробка кам'яного вугілля. У 1880-ті роки в пристанційному селищі було декілька десятків дворів і трактир. У 1897 році тут налічувалося 674 жителі, 53 двори. Росіян було 486 осіб, українців — 188. Уродженцями області Війська Донського були 99 чоловік, інших місцевостей — 575. Вихідцями із селян були 550 осіб, з міщан — 92, із дворян та духовенства — 13 осіб.

У 1895 році Харцизьке товариство Дебальцівського механічного заводу в Харцизьку побудувало котельно-механічний завод. У 1897 році побудовані майстерні Шліхта (сучасний машинобудівний завод).

Під час революції 1905—1907 в Харцизьку діяла місцева дружина, яка була утворена на початку грудня 1905. Для озброєння дружини з місцевих торговців примусово були зібрані кошти на загальну суму близько 800-1000 карбованців. Після розгрому повсталих у Горлівці 20 грудня 1905 до міста прибули козаки. Лідерів дружини було заарештовано і засуджено.

У 1910 році котельно-механічний завод став філією макіївського металургійного заводу, а в 1914 році — окремим підприємством Харцизький трубний завод. З 1914 року механічні майстерні об'єднані у 2 промислові підприємства — заводи «Фрессе» й «Рено» (у 1920 році об'єднані в завод «Ремруд», у 1928 році його перейменували в «Главармліт», сучасна назва — «Армлит»).

Війна 2014 року

13 квітня 2014 року, на шостий день після проголошення «Донецької народної республіки», місто опинилось під контролем терористів. За повідомленням донецької журналістки у Харцизькій міськраді керують люди в камуфляжі з автоматами, які зняли з будівлі українські прапори і повісили прапор «Донецької народної республіки». На її думку:[6]

Поки складно припустити яке у них громадянство, про це, можливо, знає нардеп Владислав Лук'янов, який є головним спікером мітингу, що відбувається під стінами міськради…

Агентство Інтерфакс-Україна з посиланням на очевидця подій повідомило також, що ті сепаратисти, які перебувають у міськраді, діяли у змові з керівниками місцевих органів влади. За словами очевидця:[6]

Тобто, вони, сепаратисти, підходять до секретаря міськради, до того, хто виконує обов'язки міського голови, вітаються з ним за руку, тобто, це явно їхні люди. …

В той же час Громадське ТВ повідомило, що в самому Донецьку 12 квітня відбувся ланцюг єднання Сходу та Заходу України. Молоді донеччани співали український гімн, тримаючи в руках українські прапори, а всі водії, що проїздили поряд, підтримували їх сигналами своїх машин.

13 липня в небі над Харцизьком терористами було збито український військовий літак[7]. 17 серпня 2014 року терористи з артилерії обстріляли місто; через потрапляння снарядів в будівлі почалися пожежі, мешканці переховувалися в підвалах[8].

14 листопада Харцизьк було внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада[9]

Основні місця відпочинку: парк ім. Чехова, площа ім. Леніна.

Центральні вулиці:

• Краснознаменська (будівля виконкому, міська лікарня);
• Октябрська (міський музей, прокуратура);
• Вокзальна (будівля вокзалу, міліція, меморіал 2-й світової війни).

• Металургійна:
  • Харцизький трубний завод,
  • Харцизький канатний завод — Силур (компанія),
  • Українсько-канадське підприємство СП «Донбас-Ліберті»,
  • Харцизький ливарний завод — Армлит,
  • Харцизький завод металевих виробів «Авангард»,
• Машинобудівна:
  • Харцизький машинобудівний завод,
  • Завод «Спецтехніка»
• Харчова промисловість:
  • Харцизький завод харчових концентратів,
  • Харцизький хлібозавод
• Комерційні організації:
  • «АВТОРИТЕТ»,
  • «РСК»
  • Рекламне агентство «Estetic Media»
  • «ПРОМСНАББИТ»
  • ТД «Оленівське борошно»

3 будівельно-монтажних управлінь, міськпобуткомбінат, автобаза. Понад 50% зайнятих у народному господарстві трудяться в промисловості.

Загальний обсяг реалізованої промислової продукції у відпускних цінах підприємств за 2008 рік склав 6952 млн грн.

Міськелектротранспорт: тролейбус (з 1982 року) — 3 маршрути:

• № 1 — Залізничний вокзал — Пром. район.;
• № 2 — Депо — Пром. район.;
• № 4 — Залізничний вокзал — Міська лікарня.

Дохід бюджету міста в 2004 році склав 33 849,3 тис. гривень, з них перерахував до державного бюджету України 3 611,9 тис. гривень.

Експорт товарів у 2003 — 133,5 млн доларів США. Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 15,2 млн доларів США. Обсяг вироблених послуг у 2003 році — 190,9 млн гривень. Коефіцієнт безробіття — 2,7%. Середньомісячна зарплата у 2003 році — 585 гривень.

Музей, музична, художня та спортивна школи, готелі «Силур» і «Трубники», 2 лікарні (650 ліжок, 200 лікарів, 400 медпрацівників), центр лімфохірургії, 9 шкіл (8300 учнів та 450 педагогів), металургійний технікум ДонНТУ, палац культури, палац піонерів, 2 ПТУ (900 учнів), спортивний клуб настільного тенісу — ЧЕМПІОН — (колишня ЗОШ № 23).

На території Харцизької міськради Донецької області на обліку перебуває 29 пам'яток історії та монументального мистецтва.

Денис Шафоростов

У місті народилися:

• Атаманчук Лариса Василівна — український музикант, педагог;
• Залозний Никандр Семенович — сотник, командир 2-ї летунської сотні Летунського відділу Української Галицької армії;
• Зубанов Володимир Олександрович — український політик. Член Партії регіонів (з 2005). Радник Президента України (з травня 2013).
• Ігнатов Ігор Валентинович — український громадський діяч, секретар Федерації Профспілок України.
• Кириленко Євген Григорович  — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Єгипті;
• Лихолєтов Петро Якович — Герой Радянського Союзу.
• Максименко Василь Іванович — військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.
• Радіон Редько — український спортсмен-вершник.
• Денис Шафоростов — музикант, фронтмен відомого британського гурту «Asking Alexandria».
• Яблуновський Петро Антонович — український живописець.
• Віра Філатова — українська актриса театру, кіно і телебачення.

Відомі мешканці:

• Дерментлі Федір Семенович (1937—2013) — український промисловець, економіст, керівник «Харцизького трубного заводу» з 1986 по 2013 рік, кандидат економічних наук, повний кавалер ордена «За заслуги», кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, почесний громадянин міста Харцизька.
• Павленко Микола Микитович (1920—1997) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу, почесний громадянин міста Харцизька.
• Ткачук Станіслав Порфирович (1938—2006) — фахівець в галузі охорони праці, кандидат технічних наук, президент Міжнародної Академії безпеки життєдіяльності, почесний громадянин міста Харцизька.

• Регіональний ландшафтний парк "Зуївський"
• Зугрес-2

• «Весь Харцызск» — сайт міста (наразі під контролем влади терористів)
• Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с. — 15 000 прим.
• Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.
• Пірко В.О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. – 180 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945–1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939 - 1959 рр.) : монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. - Донецьк, 2008. - 192 c.

• Харцизьк — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
• Бойовики з мінометів обстріляли Харцизьк