Обсерваторія Улугбека

Залишки обсерваторії були знайдені і досліджені археологом В. Л. Вяткіним у 1908 році. Виявити точний опис місця розташування обсерваторії допомогло вивчення одного з документів XVII століття: дарчу на землі для дервішської обителі. У 1948 році експедиція Інституту історії і археології Академії наук Узбецької РСР, керована археологом В. А. Шишкіним (1893—1966), завершила останній етап розкопок, оголивши фундаменти обсерваторії і фрагменти будівлі аж до їх заснування на природній скелі.

Згідно зробленої реконструкції, обсерваторія мала вигляд триповерхової циліндричної споруди висотою 30,4 м і діаметром 46,40 м, і вміщала орієнтований з півночі на південь грандіозний кутомір — секстант (або квадрант) радіусом 40,21 м, на якому проводилися вимірювання висоти небесних світил над горизонтом при проходженні їх через небесний меридіан. Прилад відкритий розкопками і добре зберігся в підземній частині. Передбачається, що його дуга становила шосту частину окружності з робочою частиною від 20° до 80°.

Дуга інструменту обмежена двома бар'єрами, облицьованими мармуром. На кожному градусі кола по мармуру вирізані ділення і цифри. Кожному градусу відповідає інтервал в 70 см. Уздовж бар'єрів йдуть цегляні сходи.

Азимутальні спостереження могли проводитися на горизонтальному колі на даху будівлі. В обсерваторії були і інші інструменти, які не збереглися.

В обсерваторії Улугбека працювали такі великі астрономи, як Казі-заде ар-Румі, ал-Каші, ал-Кушчі. Тут до 1437 року було складено Гурганський зідж — каталог зоряного неба, в якому були описано 1018 зірок. Там же була визначена довжина зоряного року: 365 днів, 6 годин, 10 хвилин, 8 секунд (з похибкою + 58 секунд).

Творець обсерваторії Мухаммад Тарагай Улугбек, онук Тимура (Тамерлана), народився в 1394 році, за 11 років до смерті свого діда. Вчителями царевича були письменник і філософ Аріф Азарі і великий математик Казі-заде Румі, який згодом багато зробив для обсерваторії. Улугбек з дитинства виявляв великі здібності і інтерес до математики. На нього справили велике враження поїздки разом з Тимуром в султанів, в Марат і відвідування там Марагінской обсерваторії, спорудженої перським вченим Насир ад-Діном ат-Тусі (1201—1274 роки). Ймовірно, саме там у хлопчика зародився інтерес до астрономії.

Ставши правителем Самарканда, Улугбек приступив до здійснення своєї давньої мрії — створення обсерваторії. Головним своїм консультантом в цій великій справі Улугбек називає Румі. «За допомогою і сприяння вчителя, — пише він, — великого вченого, який несе прапор науки, що вказує шляхи істини і дослідження, Казі-заде Румі приступили до створення обсерваторії».

Обсерваторія — споруда особливого роду, і тут головна роль належала не архітекторові, а вченим, що визначав розміщення і розміри вбудованих в будівлю інструментів, тобто Улугбеку і Румі. Треба сказати, що прийняті ними рішення були сміливими і оригінальними. Будівництво зайняло близько трьох років. До осені 1420 року (за іншими даними — до 1428—1429 років) будівля обсерваторії було готове. Почалася установка і вивірка приладів. Цим на прохання Улугбека займався астроном і блискучий математик з Кашана Джем-шид Каші (1373—1430 роки).

Наукова програма обсерваторії була розрахована, як мінімум, на 30 років (період обертання Сатурна). Державні справи не дозволяли Улугбеку постійно входити в усі тонкощі роботи обсерваторії. Але те, що астрономія не була для Улугбека скороминущої примхою, доведено всім його життям. Він постійно опікувався свохм дітищем, був натхненником і науковим керівником всіх основних робіт.

Перші десять років існування обсерваторії нею керував Джемшид Каші. Після його смерті цей пост зайняв сімдесятирічний Казі-заде Румі. Але через шість років, в 1436 році, Румі теж помер. Для обсерваторії настав критичний час. Улугбек навіть думав припинити спостереження і видати таблиці в необробленому вигляді, але молодий астроном самаркандец Алі Кушчі (1402—1474) зумів налагодити роботу і переконав Улугбека продовжити спостереження.

Іноді пишуть про те, що після вбивства Улугбека 1449 року, обсерваторія припинила існування, а будівля її було зруйнована релігійними фанатиками. Дослідження останніх років показали, що це не так. Після Улугбека обсерваторія ще продовжувала працювати 20 років. Тільки в 1469 році, після вбивства правителя Самарканда Абу Сайда його сином мірзою Султаном Ахмадом, положення вчених настільки погіршилося, що Алі Кушчі з учнями змушений був покинути обсерваторію і переїхати в Герат, де першим міністром держави був видатний поет Сходу і державний діяч тимуридського Хорасана Алішер Навої, який надавав протекцію і підтримував матеріально вчених, мислителів, художників, музикантів і поетів. Незабаром самаркандського астронома запросили в Стамбул. Там він закінчив і видав праці обсерваторії. Астрономічні таблиці, складені в обсерваторії Улугбека, користувалися заслуженою славою на Сході і дуже довго залишалися неперевершеними по точності. В Європі вони були вперше видані в 1650 році.

Спорожніла будівля обсерваторії стояла ще багато років і лише на початку XVI століття була розібрана на цеглу.

• Алескеров Ю. Н. Обсерватория Улугбека / Ю. Н. Алескеров; ред. В. А. Шишкин; пер. К. Азиз. — 3-е изд. — Ташкент : Узбекистан, 1970. — 22 с.
• Булатов М. С. Обсерватория Улугбека в Самарканде // Историко-астрономические исследования. Выпуск XVIII. М., 1986. С. 199.
• Турсунов О. С. Астрономические инструменты в обсерватории Улугбека. // Природа. № 2, 2002.
• Щеглов В. П. Вступительная статья // Гевелий Ян. Описание всего звёздного неба. — Ташкент: Фан, 1968.
• Житомирский С. Самаркандская обсерватория — великое детище Улугбека. // Наука и жизнь. № 3, 1995.
• Мирза Мухаммад Хайдар Дуглат «Тарихи Рашиди»
• Fazlıoğlu İ. The Samarqand Mathematical-Astronomical School: A Basis for Ottoman Philosophy and Science // Journal for the History of Arabic Science. — Т. 14. — С. 3—68.

• Фото сохранившейся дуги квадранта
• Обсерватория Улугбека
• Игорь Можейко (Кир Булычев). Обсерватория Улугбека. Палачи и Созидатели