Оводи

Родину Oestridae поділяють на чотири морфологічно та екологічно виокремлені групи, якім надається статус підродин[1]: Gastrophilinae (Оводи шлункові), Cuterebrinae, Hypodermatinae (Оводи підшкірні) та Oestrinae (Оводи носоглоткові), що їх подеколи розглядали як окремі родини. Оводів розглядають як родину в надродині Oestroidea, проте, на думку К. Роґнеса[2], вони є тільки однією з гілок у родині Calliphoridae.

Оводи є паразитами ссавців. Личинки локалізуються, головним чином, під шкірою (Cuterebrinae, Hypodermatinae), у шлунково-кишковому тракті (Gasterophilinae) або у носо-глотковій порожнині (Oestrinae). Cuterebrinae приклеюють яйця на наземні предмети, а підшкірний овод Dermatobia hominis (Linnaeus Jr., 1781) приклеюють їх до комарів або інших зоофільних каліптратних мух, що слугують переносниками. Коли переносник сідає на потенціального хазяїна, теплові тріггери змушують сформовану личинку вийти з яйця та вбуровитися в шкіру.

Самки Gasterophilinae та Hypodermatinae приклеюють яйце до волоска на тілі хазяїна. Види Oestridae є яйце-личинкородними і випорскують новонароджених личинок на морду хазяїна біля ніздрів або очей. Личинки першого віку далі мігруюють на коротші або довші відстані в тілі хазяїна до місць постійної локалізації, як правило, специфічних. Зріла личинка залишає тіло через прогризений отвір у шкірі, або через анус, або через ніздрі, і далі заляльковується в ґрунті[3].

Самка великого шлункового овода, Gasterophilus intestinalis (DeGeer, 1776) відкладає яйця, прикріплюючи їх до шерсті коней[4]. Личинка, що вийшла з яйця, проникає в шкіру, спричинюючи сверблячку. Коні, лижучи вражені місця, злизують їх і проковтують. Подальший розвиток овода відбувається в шлунку коня. Місяців через десять вони залишають травний канал, падають на землю і заляльковуються у ґрунті або в гної.

Самки шкірного овода великої рогатої худоби відкладають яйця на шерсть задніх ніг тварини. Личинки проникають під шкіру і по тканинах мігрують по тілу, закінчуючи розвиток під шкірою спини. Після дозрівання личинка прориває шкіру хазяїна і падає в землю, де заляльковується. Шкіра тварин, що перехворіла, має дірки, які знецінюють її товарну якість.

Овечий овід (Oestrus ovis Linnaeus, 1758), як і всі інші види оводів роду Oestrus — яйцеживородні. Самиці підлітають до ніздрів або очей тварин і виприскують у них рідину, в якій є живі личинки. Розвиток личинок відбувається в носових і глоткових порожнинах, лобних пазухах.