Одеське газове родовище

Родовище розташоване на північно-західному шельфі Чорного моря за 130 км від Одеси і 150 км від смт Чорноморське. У тектонічному відношенні воно приурочене до західної центрикліналі Каркінітсько-Північнокримського прогину.

Одеська структура підготовлена до глибокого буріння по палеоценових та еоценових відкладах сейсмічними дослідженнями МСГТ у 1986 р. У 1987 р. тут з СПБУ "Таврида" пробурена розвідувальна свердловина № 1, у якій при випробуванні еоценових пісковиків (інт.628-641 м) отримано приплив газу 56700 м³/добу на 10 мм штуцері, при буферному тиску 4,2 і затрубному — 4,5 МПа. У свердловині № 2 газ отримано із верхньопалеоценових пісковиків (інт. 1408—1436 м), при дебіті 83500 м³/добу на 12 мм штуцері за буферного тиску 5, і затрубного — 5,3 МПа. У свердловині № 4 приплив газу з нижньопалеоценових вапняків (інт. 1570—1594 м) через діафрагму діаметром 16 м склав 362000 м³/добу при буферному тиску 10 і затрубному — 13 МПа. Родовище прийняте на Державний баланс у 1988 р. Запаси остаточно не підраховувались.

У геологічній будові Одеської структури представлені теригенні та карбонатні породи крейди, палеогену та неогену. За матеріалами розвідувального буріння і сейсморозвідки Одеське підняття по еоценовому продуктивному горизонту є антикліналлю північно-східного простягання з розмірами 11×8 км по ізогіпсі мінус 800 м і амплітудою близько 200 м. Північно-західне крило структури ускладнене тектонічним порушенням типу скиду з амплітудою 50 м. Виділяють два склепіння: північно-східне і південно-західне.

Продуктивні горизонти Е-1 і ВП представлені дрібнозернистими пісковиками. Пласт НП складений пелітоморфними піскуватими і тріщинуватими вапняками. Колектори порові у першому випадку і тріщинно-порові — у другому. Поклади газу пластові склепінні тектонічно екрановані. Режим їх водонапірний. Родовище завершене розвідкою і до кінця 2007 р. знаходилось у консервації.

Освоєння родовища планується 2012 року за допомогою плавучої бурильної установки «Петро Годованець»[2], яка прибуде у травні[3]. Буріння свердловини планується влітку 2012 року. При облаштуванні нового родовища планується побудувати 30 морських платформ і блок-кондукторів і прокласти понад 300 км підводних трубопроводів.

Завдяки розробці Одеського газового родовища видобуток компанії «Чорноморнафтогаз» зросте у двічі до 2015 року.

У 2014 році, після початку анексії Росією Криму, дві плавучі бурові установки «Петро Годованець» і «Україна» були захоплені Збройними силами РФ і у кінці 2015 року відбуксировані до узбережжя Криму.[4]

• Атлас родовищ нафти і газу України : у 6 т. / гол. ред. М. М. Іванюта. — Львів : Центр Європи, 1998. — ISBN 966-7022-04-8.
• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.