Одеський німецький педагогічний інститут

У 1924 році за рішенням Президії Головного управління професійної освіти України (Укрголовпрофосвіта) при Одеському інституті народної освіти (ІНО) було відкрито німецький сектор (нім. Deutsche Abteilung), основним напрямом діяльності якого була підготовка вихователів та вчителів для німецьких виховних та навчальних закладів — шкіл, дитячих домів, дитячих садків, клубів та бібліотек. За програмою навчання після підготовчих курсів слухачі сектору протягом 4 років продовжували навчання на факультеті соціального виховання. В грудні 1930 року ІНО було розформовано і на його основі утворено 3 інститути, одним з яких був інститут соціального виховання, у складі якого були єврейський та німецький національні відділи. В подальшому Одеський інститут соціального виховання та частина Одеського інституту професійної освіти були перетворені в Одеський педагогічний інститут, якому передавався німецький сектор з заочним відділенням та робітничим факультетом. 3 1934 року на підставі постанови Політбюро ЦК КП(б)У та Ради Народних Комісарів УСРР на базі німецького сектора Одеського педагогічного інституту був відкритий єдиний в Україні Одеський німецький педагогічний інститут (Odessaer Deutsches Padagogisches Institut).

Метою заснування інститутут було підготовка вчителів для шкіл німецької меншини в УСРР. Навчання відбувалося на 4-х факультетах: історичному, мовно-літературному, природничо-географічному та фізико-математичному. У 1936—1937 навчальному році в педагогічному інституті навчалися 254 студенти, усі вони були забезпечені стипендією і гуртожитком. В 1937 році інститут зазнав звинувачень в антирадянській діяльності деяких співробітників та студентів, засміченні «класово-ворожими елементами». 1 листопада 1937 року бюро Одеського обкому КП(б)У, ухваливши постанову «Про стан роботи Одеського німецького педінституту», порушило питання про доцільність дальшого функціонування інституту в місті і переведення його в Республіку німців Поволжя до м. Енгельс. Проте ЦК КП(б)У не погодився з цією пропозицією й зобов'язав Одеський обком КП(б)У «зміцнити» інститут керівними кадрами.

Першим директором інституту став завідувач кафедри педагогіки Одеського педагогічного інституту, доцент С. С. Флякс.

У липні 1938 року за постановою РНК УРСР про реорганізацію окремих національних шкіл, технікумів, вузів інститут було перетворено на Одеський інститут іноземних мов з факультетами германських та романських мов, який у 1960 році був приєднаний до Одеського державного університету імені І. І. Мечникова в якості факультету романо-германської філології.

• Климентов Леонід Вікторович — географ.
• Крижанівський Дмитро Антонович — математик.
• Флякс Самуїл Самойлович — педагог, перший директор інституту.
• Штрем Альфред Миколайович — філолог.

• Чирко Б. В. Заходи Радянської влади України щодо запровадження освіти німецькою мовою та організації роботи німецьких культурно–просвітніх установ (1920–ті – 1930–ті роки) // Гілея: Науковий вісник. — Вип. 114. Історичні науки. — С. 54—59.
• Кривець Н. В. Одеський німецький педагогічний інститут // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Кулинич І. М., Кривець Н. В. Нариси з історії німецьких колоній в Україні. — К.: ІІУ НАН України, 1995. — 271 с.
• Національні відносини в Україні у ХХ ст.: збірник документів і матеріалів / Упорядн.: М. І. Панчук (керівник), І. Л. Гошуляк, С. С. Діброва, Ю. І. Зінченко, Ю. А. Левенець, С. П. Пишко, Л. П. Польовий, А. А. Соловйова, О. А. Спірін, Д. С. Щедріна; Ред. кол.: І. Ф. Курас (голова), М. І. Панчук, Р. Я. Пиріг, Л. П. Польовий. Інститут національних відносин та політології НАН України. — Київ: Наукова думка, 1994. — 558 с. — ISBN 5-12-004308-9.