Озеро Забуття

Озеро Забуття
	лат. Lacus Oblivionis
	Озеро Забуття. Мозаїка знімків зонда LRO; ширина — 60 км.
Координати центра	20.4° пд. ш. 168.5° зх. д.
Розмір	38×24 км
Епонім	забуття
Назву затверджено	1976
	; Озеро Забуття на Вікісховищі

О́зеро Забуття (лат. Lacus Oblivionis) — маленька морська ділянка на зворотному боці Місяця, на півночі басейну Південний полюс — Ейткен. Розмір — 38×24 км. Міжнародний астрономічний союз затвердив його назву 1976 року[1][2].

Мозаїка знімків «Клементини», зроблених при високому Сонці

Озеро Забуття «затиснуте» між двома кратерами. Це 40-кілометровий Мохоровичич R на північному сході та 35-кілометровий Снядецький Y на південному заході. Дно останнього теж частково вкрите морською лавою. Координати центра озера — 20.4° пд. ш. 168.5° зх. д. / -20.4; -168.5[1].

Озеро Забуття має неправильну форму зі звуженням посередині. Воно оточене височинами, що здіймаються над ним на 0,5–1,5 км[3], а на півдні сполучається вузькою протокою з кратером Снядецький Y. Найбільші деталі поверхні озера — острівець діаметром 4 км та вдвічі менший кратер, що межує зі східним краєм цього острівця. Найменованих об'єктів в Озері Забуття станом на 2022 рік нема[4].

Поверхня Озера Забуття лежить на 1,1–1,3 км нижче за місячний рівень відліку висот[3]. Товщину його лави оцінюють у 0,1 км[5]. З'явилося воно в імбрійському періоді[5].

Примітки

Lacus Oblivionis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 17 жовтня 2010. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 17 червня 2015.
Transactions of the IAU: volume XVIB (Proceedings of the 16th General Assembly of the IAU, Grenoble, 1976) / E. Müller & A. Jappel. — D. Reidel Publishing Company, 1977. — P. 350. — ISBN 90-277-0836-3. (Витяги).
За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS.
За даними номенклатурного довідника МАС (карта).
Yingst, R. A.; Head, J. W. (1997). Volumes of lunar lava ponds in South Pole-Aitken and Orientale Basins: Implications for eruption conditions, transport mechanisms, and magma source regions. Journal of Geophysical Research 102 (E5): 10909–10932. Bibcode:1997JGR...10210909Y. doi:10.1029/97JE00717. (У цій роботі Озеро Забуття фігурує як Sniadecki N — об'єкт на північ від кратера Снядецький).

Посилання

Карта регіону з чинними назвами деталей поверхні. Архів оригіналу за 21 листопада 2021.
Інтерактивна карта Місяця, центрована на Озеро Забуття
Озеро Забуття на The-Moon Wiki
Знімок «Аполлона-17» (1972) при висоті Сонця 4°
Знімок, зроблений зондом LRO (ширина — 3,0 км). Внизу видно частину Озера Забуття з острівцем. Перевернуте зображення (північ унизу).
Анагліф частини Озера Забуття, складений зі знімків LRO.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[gazetteer-1] Lacus Oblivionis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 17 жовтня 2010. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 17 червня 2015.

[Transactions_16B_1977-2] Transactions of the IAU: volume XVIB (Proceedings of the 16th General Assembly of the IAU, Grenoble, 1976) / E. Müller & A. Jappel. — D. Reidel Publishing Company, 1977. — P. 350. — ISBN 90-277-0836-3. (Витяги).

[JMARS-3] За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS.

[4] За даними номенклатурного довідника МАС (карта).

[Yingst_1997-5] Yingst, R. A.; Head, J. W. (1997). Volumes of lunar lava ponds in South Pole-Aitken and Orientale Basins: Implications for eruption conditions, transport mechanisms, and magma source regions. Journal of Geophysical Research 102 (E5): 10909–10932. Bibcode:1997JGR...10210909Y. doi:10.1029/97JE00717. (У цій роботі Озеро Забуття фігурує як Sniadecki N — об'єкт на північ від кратера Снядецький).