Оззі Осборн

Разом із Тоні Айоммі (гітара), Теренсом «Ґізером» Батлером (бас-гітара), Біллом Вордом (ударні) заснував гурт, який виступав під різними назвами: «Polka Tulk Blues Band» і «Earth». У 1968 вони змінили назву на «Black Sabbath», за назвою фільму жахів, який демонструвався у кінотеатрах, та концепції гри. Тоні Айомі побачивши чергу за квитками на фільм жахів, вирішив, оскільки люди готові платити гроші за жахи на екрані — можна спробувати створити щось подібне й на сцені. Відтоді музика гурту стала похмурою та важкою. Це принесло гурту успіх, а винятковий вокал Оззі слугував команді за візитівку.

Зірка Оззі Осборна у Бірмінґемі

У 1979 році Оззі пішов із гурту і розпочав успішну сольну кар'єру. Він виїхав з Англії та оселився у Каліфорнії (Сан-Франциско). Там він зібрав гурт для запису першого альбому. До його складу увійшли клавішник Дон Ейрі, гітарист Ренді Роудс та колишні учасники «Uriah Heep» ударник Лі Керслейк та басист Боб Дейзлі. У середині 1980 вийшов альбом під назвою «Blizzard of Ozz». Матеріал альбому дуже нагадував музику «Black Sabbath». Наступного року Оззі оновив склад гурту, взявши замість Лі Керслейка та Боба Дейзлі, які повернулися до «Uriah Heep» басиста Руді Сарзо та ударника Томі Олдриджа. Альбом, який вийшов у 1981 — «The Diary of a Madman» вважається одним із найкращих у творчості Осборна. Після виходу другого альбому на одному з концертів Оззі Осборн мав випустити у небо двох голубів. Одного голуба Оззі відпустив, а іншому відкусив голову. Після цього він потрапив до шпиталю, та вимушений був зробити собі щеплення від сказу. Через цей інцидент Оззі був звинувачений християнами у сатанізмі.

1982 року Оззі побрався з Шарон Арден, дочкою власника студії звукозапису Jet Records. Того ж року внаслідок нещасного випадку загинув гітарист гурту та друг Осборна Ренді Роудс. Після цього Оззі Осборн впав у тривалу депресію. Альбом, який він готував разом зі своїм гітаристом, у той рік не вийшов. Замість нього колективом було випущено концертний альбом «Speak Of The Devil», що повністю складався з напрацювань часів «Black Sabbath». Це стало приводом для конфлікту між лідером «Black Sabbath» Тоні Айомі та Оззі Осборном, оскільки автором усіх композицій альбому Оззі вказав лише себе.

1983 року Осборн запросив до гурту гітариста Джейка Лі та випустив студійний альбом «Bark at the Moon». Це був перший альбом, в якому весь музичний та текстовий матеріал (за винятком аранжувань) був написаний виключно Оззі без допомоги інших музикантів. Під час записування деяких композицій гурту допомагав струнний оркестр Льюїса Кларка, що до того співпрацював з «ELO». Наступні два роки стали для Осборна кризовими, внаслідок зловживання алкоголем та наркотиками він був вимушений пройти курс лікування у клініці Bett Ford. До музики він повернувся в 1985 році. Він змінив склад свого гурту, залишивши тільки гітариста та наступного року випустив альбом «The Ultimate Sin». Після цього музиканти почали турне на підтримку платівки. Наступного року Оззі видав альбом присвячений Ренді Роудсу, що загинув. У альбом увійшли їх концертні записи. Платівка отримала назву «Randy Roads Tribute», усі прибутки від продажу платівки музиканти разом із матір'ю Ренді Роудса витратили на благодійність. Того ж року з гурту пішов Джейк Лі, на місце якого став молодий талановитий гітарист Закк Вайльд. 1988 року вийшов альбом «No Rest for the Wicked», що був досить успішним. Того ж року дружина Оззі Шерон стає менеджером гурту та допомагає чоловікові позбавитися від алкогольної залежності. Але після цього у творчості Осборна почалася тривала криза. Відмовившись від алкоголю він втратив інтерес і до концертної діяльності. Повернення музиканта відбулося 1995 року з альбомом «Ozzmosis». Він зібрав блискучий гурт у який увійшли Стів Вей (гітара), Закк Вайльд (гітара), Дін Кастранова (ударні) та Тері Батлер (бас-гітара). Віртуозна гра Стіва Вея додала альбому мелодійності та сентиментальності, що не є властивими іншим альбомам Осборна. Цей альбом став одним із найкращих у творчому доробку музики.

• 1980 — Blizzard of Ozz
• 1981 — Diary of a Madman
• 1983 — Bark at the Moon
• 1986 — The Ultimate Sin
• 1988 — No Rest for the Wicked
• 1991 — No More Tears
• 1995 — Ozzmosis
• 2001 — Down to Earth
• 2005 — Under Cover
• 2007 — Black Rain
• 2010 — Scream
• 2020 — Ordinary Man

• 1982 — Speak of the Devil
• 1987 — Tribute
• 1993 — Live & Loud
• 2002 — Live At Budokan

• 1997 — The Ozzman Cometh
• 2003 — The Essential Ozzy Osbourne
• 2005 — Prince Of Darkness

• 1980 — Mr Crowley Live EP
• 1990 — Just Say Ozzy
• 2010 — iTunes Festival: London 2010