Оксигенотерапія

Оксигенотерапія (киснева терапія, додатковий кисень) — це застосування кисню для лікування.[1]

Побутовий кисневий концентратор із зволоженням

Її використовують при гіпоксії, отруєнні чадним газом, кластерному головному болю, а також для підримання достатнього постачання кисню при вживанні інгаляційних анестетиків.[2] Довготривале вживання кисню часто корисне у пацієнтів з хронічною гіпоксією, наприклад при тяжких формах ХОЗЛ або муковісцидозу.

Особливий вид оксигенотерапії — гіпербарична окисгенація, що є обовя'зковою складовою гіпербаричної медицини.

Показання

Питання про необхідність оксигенотерапії у хворих на ХОЗЛ вирішується з урахуванням ступеня тяжкості захворювання, вираженості клінічних симптомів, повноцінності та ефективності базисної терапії, ступеня легеневої недостатності та кисневого балансу крові.

Абсолютні показання (для довготривалої малопотічної оксигенотерапії):

Постачання

Постачання кисню може проводитись різними методами, наприклад: централізовано чи локально — за допомогою концентраторів, кисневих балонів (стиснутий або зріджений кисень), кисневих генераторів; через системи трубопроводів та кінцевого підведення. Також важливими є швидкість подачі кисню, його зволоження та підігрів. Швидкість визначають у літрах за хвилину (л/хв) і «типовою» є швидкість від 0 до 5 л/хв.

Подача
Проста маска на обличі, для подачі газових дихальних сумішей пацієнту

Подачу кисню в організм здійснюють через:

Див. також

Примітки
  1. British national formulary : BNF 69 (вид. 69). British Medical Association. 2015. с. 217–218, 302. ISBN 9780857111562.
  2. WHO Model Formulary 2008. World Health Organization. 2009. с. 20. ISBN 9789241547659. Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 8 грудня 2016.
  3. Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при бронхіальній астмі МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ, НАКАЗ 08.10.2013 № 868
  4. Протокол надання допомоги хворим на хронічне обструктивне захворювання легень. Затверджено наказом МОЗ України від 19 березня 2007 року №128.
  5. Macintosh, Michael; Moore, Tracey (1999). Caring for the Seriously Ill Patient 2E (англ.) (вид. 2). CRC Press. с. 57. ISBN 9780340705827. Архів оригіналу за 18 січня 2017.
  6. Dart, Richard C. (2004). Medical Toxicology (англ.). Lippincott Williams & Wilkins. с. 217–219. ISBN 9780781728454. Архів оригіналу за 18 січня 2017.
  7. Довганич О. В. Синглетно-киснева терапія у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит / О. В. Довганич, В. І. Герелюк // Галицький лікарський вісник. - 2015. - Т. 22, число 1. - С. 25-28. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glv_2015_22_1_9
  8. Л. М. Курик. ВПЛИВ СИНГЛЕТНО&КИСНЕВОЇ ТЕРАПІЇ НА КЛІНІКО&ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ 2006


Джерела
  • МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ, НАКАЗ від 1 червня 2013 року N 460 «Про затвердження протоколів медичної сестри (фельдшера, акушерки) з догляду за пацієнтом та виконання основних медичних процедур та маніпуляцій» (1.14. Протокол медичної сестри (фельдшера, акушерки) з оксигенотерапії.)

Література
  • (рос.)Оксигенотерапия у детей 2020, WHO ISBN 9789289055116
  • Мірошниченко, Світлана (2008). Золота енциклопедія народної медицини (українська). Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО". с. 245–246. ISBN 978-966-338-407-8.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.