Олаф I (король Данії)
Олаф I (1050 — 18 серпня 1095) — король Данії у 1086–1095 роках. Мав прізвисько «Голод». Був одружений з дочкою Гаральда III (норвезького короля) та Єлизавети Ярославни — Інґіґердою, що значно скріпило норвезько-данський союз.
| Олаф I | |
|---|---|
| Oluf Hunger | |
 Олаф I | |
| Король Данії | |
| Початок правління: | 1086 |
| Кінець правління: | 1095 |
|
| |
| Попередник: | Кнуд IV |
| Наступник: | Ерік I |
|
| |
| Дата народження: | 1050 |
| Місце народження: | Данія |
| Дата смерті: | 18 серпня 1095 |
| Місце смерті: | Данія |
| Дружина: | Інґіґерда Інглінга |
| Діти: | 1 донька |
| Династія: | Естрідсени |
| Батько: | Свен II |
Життєпис
Походив з династії Естрідсенів. Син Свена II, короля Данії, та наложниці. У 1080 році отримав титул ярла Ютландії. Згодом розпочав повстання проти свого брата короля Кнуда IV, втім зазнав поразки. Олаф втік з країни, а згодом опинився у заручниках у Роберта, графа Фландрського.
Після загибелі останнього у 1086 році став новим королем Данії (його було обрано на тінзі у м. Виборг). Для цього Олафа обміняли: замість нього до Фландрії відправили іншого брата Нільса.
Його правління відзначилося посиленням податкового тиску, здирництвом. Декілька років поспіль був неврожай, що викликало голод (звідси прізвисько Олафа). Все це спричинило селянські заворушення, що переросли у повстання.
Водночас король послабив вплив церкви на користь магнатів. Разом з тим країною ширилися чутки про дива на могилі вбитого Кнута IV. Проти Олафа I виступив Рим за його підтримку антипапи Клемента III. Все це послабило владу Олафа. Тоді проти нього виступили брати Ерік та Нільс. У розпал цих подій Олаф I помер 18 серпня 1095 року.
Джерела
- Stefan Pajung, Oluf Hunger 1050—1095, Aarhus University, January 22, 2010