Олена Куницька (гетьманша)

Про родини Олени немає якихось чітких відомостей. За припущеннями походила з дрібної української шляхти, проте достеменно це не підтверджено. Народилася на Миргородщині. У 1653 році (або перед тим) вийшла заміж за Григорія Лісницького, тоді миргородського полковника. Віжомо, що того ж року разом із чоловіком передали Полтавському Хрестовоздвиженському монастирі зберігалася книгу «Евхологион або Молитвослов» київського видання 1646 року.

Олена підтримувала антимосковську політику чоловіка під час гетьманату Івана Виговського. Після укладання Слободищенського договору 1660 року разом з Лісницьким переходить на Правобережну Україну. Після рострілу у1 664 році чоловіка разом з дітьми повернулася до Миргорода.

У 1672 році у Миргороді вийшла заміж за Стефана Куницького, разом з яким у 1673 році перебралася на Правобережну Україну. Після обрання у 1683 році чоловіка гетьманом, сприяло тому у налогодженю зв'язків Правобережної України з рідною Миргородщиною. Саме через сміливу гетьманшу йшли основні потоки втікачів з Лівобережної України до гетьманської столиці Немирова, а також міст Мошин, Рокитне, Богуслав. Активність Олени настільки обурила лівобережного гетьмана Івана Самойловича, що він навіть відрядив військовий загін для її викрадення, але вона встигла втекти з Богуслава, де був її осідок, до чоловіка в Немирів.

У 1684 році Олена по смерті чоловіка втекла до Польщі, але згодом, уже за гетьмана Андрія Могили, повернулась і домагалася відшкодування завданих їй збитків і повернення багатств у Богуславі. Про подальшу долю нічого невідомо.

1. Чоловік — Григорій Лісницький (д/н — 1664)

Діти:

• Данило (д/н—1695)
• Дмитро (д/н—після 1673)
• Іван (д/н— бл. 1715)

2. Чоловік — Стефан Куницький (бл.1640—1684)

про дітей немає даних

• Миргородський полковник Григорій Лісницький та його рід
• Гетьманші Великої Руїни