Оленьов Павло Олексійович

Народився 25 січня 1898 року в місті Москва. У 1926 році закінчив Вищі драматичні курси при Малому театрі. Працював у театрі Всесоюзної професійної спілки працівників мистецтв (РАБІС). З 1926 року — актор студії Малого театру (з 1932 року — Нового театру). З 1935 року — актор Малого театру. На сцені до 1959 року. За цей час зіграв десятки ролей, ставши улюбленцем театральної Москви.

В кінематографі дебютував у 1932 році у фільмі «Справи і люди». Характерний і комедійний актор, без участі якого обходилась рідко яка комедія у 1930-х роках.

Помер 19 січня 1964 року. Похований на Ваганьковському цвинтарі Москви.

• Орден «Знак Пошани» (26.10.1949)[1];
• Заслужений артист РРФСР (1949).

• 1932 — «Справи і люди» — Перепьолкін
• 1934 — «Кохання Олени» — Ваня
• 1936 — «Ув'язнені» — Саша
• 1938 — «Волга-Волга» — дядя Кузя, водовіз
• 1939 — «У пошуках радості» — Митька Спірін
• 1939 — «Дівчина з характером» — Бобрик, директор магазину хутра
• 1939 — «Ніч у вересні»  — епізод
• 1940 — «Світлий шлях» — Курнаков, помічник майстра
• 1941 — «На путях» (короткометражний) — Бриндін
• 1941 — «Справжній патріот» (короткометражний)
• 1946 — «Перша рукавичка» — Савеліч на арені
• 1946 — «Синьогорія» — Дрон Садова голова
• 1947 — «Сільська вчителька» — Єгор Петрович, шкільний сторож
• 1948 — «Дорогоцінні зерна»
• 1950 — «Далеко від Москви» — Мерзляков
• 1951 — «Спортивна честь» — епізод
• 1953 — «Варвари» — Гриць Редозубов
• 1956 — «Крила» — Пилип
• 1963 — «Мелодії Дунаєвського» (кіномонографія)

• Кино-Театр.ru (рос.)
• Государственный академический Малый театр (рос.)