Олів'є Ассаяс

Олів'є Ассаяс народився 25 січня 1955 року у Парижі в сім'ї французького режисера Жака Ремі. Закінчив ліцей «Блеза Паскаля» в Орсе, а потім і Вищу національну школу образотворчих мистецтв у Парижі. Має диплом за спеціальністю «сучасна література» Паризького Університету «Нова Сорбанна-3».

Ассаяс починав свою кар'єру в кіноіндустрії працюючи асистентом батька-режисера. З 1980 по 1985 рік працював критиком у відомому кінематографічному часописі «Cahiers du cinéma», у 1982–1985 рр. — у журналі «Rock & Folk». Під час роботи у виданнях часто захоплювався роботами азіатських режисерів. Саме у ці роки він знімає свої перші 4 короткометражних стрічки.

Повноцінним дебютом Олів'є Ассаяса у великому кіно став сценарій для фільму «Місце злочину» (фр. Le lieu du crime, 1986) з Катрін Денев, який він створив спільно з режисером Андре Тешіне. Згодом Ассаяс зніме більшість своїх фільмів за власними сценаріями.

У 1986 році Олів'є Ассаяс зняв свій перший повнометражний фільм «Безлад». Першим фестивальним фільмом режисера стала стрічка «Холодна вода» (фр. L'eau froide), яка була представлена в секції «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю у 1994 році[1].

Знаковий етап в кар'єрі Ассаяса — стрічка «Ірма Веп» (фр. Irma Vep, 1996) із зіркою гонконзького кіно Мегі Чун, відомою своїми ролями у фільмах Вонга Кар-Вая. У 2004 Ассаяс запросив акторку у свою незалежну драму «Очищення», за яку Мегі Чун отримала звання найкращої акторки Каннського кінофестивалю. У своїх статтях та інтерв'ю Ассаяс неодноразово підкреслював вплив азіатського кіно на розвиток своєї кіномови[2]. Успіх у масового глядача Олів'є Ассаяс завоював участю у альманахах короткометражних фільмів «У кожного своє кіно» (2007) та «Париж, я люблю тебе» (2006).

У 2012 році Ассаяс знімає «Щось в повітрі» (фр. Après mai) — стрічку про протести французьких студентів у 1961 році. Фільм був представлений в основному конкурсі 69-го міжнародного Венеційського кінофестивалю і отримав премію Золоті Озелли за найкращий сценарій[3].

Жульєт Бінош, Олів'є Ассаяс та Хлоя Грейс Морец на Каннському МКФ, 2014

У 2014 році вийшов фільм Ассаяса «Зільс-Марія» (фр. Clouds of Sils Maria) з Жульєт Бінош, Крістен Стюарт та Хлоєю Грейс Морец. Фільм був представлений на Каннському кінофестивалі і претендував на здобуття Золотої пальмової гілки[4], а у 2015 році номінувався у 6 категоріях головної французької кінематографічної премії «Сезар» та отримав Приз Луї Деллюка. Крім стрічки «Зільс-Марія» на головну нагороду у Каннах висувалися ще три фільми режисера: у 2000 році — мелодрама з Еммануель Беар і Ізабель Юппер «Сентиментальні долі» (фр. Les destinées sentimentales); у 2002 — детективний трилер «Демон-коханець» (фр. Demonlover); у 2004 — драма «Очищення» (англ. Clean) з Мегі Чун іта Ніком Нолті.

У 2011 році Олів'є Ассаяс входив до складу журі основного конкурсу 64-го Каннського кінофестивалю[5].

У жовтні 2014 Олів'є Ассаяс приступив до роботи над гангстерським трилером «Око ідола» (англ. Idol's Eye, 2015) з Робертом Паттінсоном та Робертом Де Ніро[2].

У 1998 році Олів'є Ассаяс одружився з гонконзькою кіноакторкою Мегі Чун (Міс Гонконг 1983). У 2001 році вони розлучилися. Друга дружина Олів'є — акторка і режисер Міа Хенсен-Леве. У 2009 році у пари народилася перша дитина[6].

У січні 2015 року Олів'є Ассаяс відвідав Україну, де взяв участь у презентації ретроспективи своїх фільмів, що проходила у столичному кінотеатрі Київ з 23 по 26 січня 2015. Були представлені стрічки режисера «Літній час», «Ірма Веп», «Холодна вода» та «Демон-коханець»[7][8].

Режисер та сценарист

• Олів'є Ассаяс на сайті IMDb (англ.)
• Олів'є Ассаяс на сайті AlloCiné (фр.)
• Олів'є Ассаяс на сайті Kino-teatr.ua
• Олів'є Ассаяс на CinEmotions
• Дмитро Десятерик. «Тероризм як такий існував у всі епохи, але ми вдаємо, що кожного разу відкриваємо його заново» (Інтерв'ю з Олів'є Ассаясом). Газета «День» (укр.). 4.02.2015. Процитовано 11.08.2015.