Андре Тешіне

Андре Тешине народився у маленькому містечку Валанс-д'Ажен, в департаменті Тарн і Гаронна на півдні Франції, в Піренеях[1] . Його сім'я, іспанського походження, володіла невеликим бізнесом з виробництва сільськогосподарського устаткування. З 1952 по 1959 роки він навчався в католицькій школі-інтернаті у Монтобані[1]. По неділях дозволялося виходити за межі школи, і юний Андре ходив в кіно. Потім Тешіне перейшов до звичайної державної світської школи, а в 19 років перебрався до Парижа, де поступив в кіношколу IDHEC. Після року навчання, у 1964 році він опублікував в часописі «Кайе дю Сінема» критичну статтю про фільм «Ніжна шкіра» Франсуа Трюффо і, отримавши високу оцінку, став постійним автором, пропрацювавши там з 1964 по 1967 роки[1]. Одночасно працював асистентом режисера Жака Ріветта, викладав в IDHEC. У 1967 році Тешіне зняв свою дипломну роботу — короткометражку «Англійські птахи».

Дебютував у великому кіно в 1969 році, знявши фільм «Поліна йде», який представляв Францію на Венеційському кінофестивалі, але на екрани вийшов лише у 1975 році.

Найвідоміші роботи режисера: «Сестри Бронте» (1979), «Побачення» (1985, премія Каннського кінофестивалю за найкращу режисуру), «Я не цілуюся» (1991), «Дикі очерети» (1994, три премії «Сезар», у тому числі за найкращий фільм та найкращу режисуру).

• Marshall, Bill. André Téchiné, Manchester University Press, 2007, ISBN 0-7190-5831-7

• Андре Тешіне на сайті IMDb (англ.)
• Андре Тешіне на сайті Ecran Noir
• Андре Тешіне на сайті AlloCiné(фр.)