Олійник Василь Іванович

Співініціатор створення у Заліщиках музею «Стрілецької слави» (1992)[3], встановлення пам’ятника М. Гайворонському (1992), історику В. Веризі (с. Заліщики), письменнику Д. Чайковському (у місцевій школі відкрився меморіальний музей Д. Чайковського), єпископу С. Дмитерку (с. Мишків); меморіальних таблиць В. Баранику (1994), патріархові Мстиславу (С. Скрипнику; 1998), М. Голинському (2003; також на батьківщині співака в с. Вербівка Рожнятівського району Івано-Франківської области, 2004), пам’ятного знака О. Кандибі-Ольжичу (1997)

У 2011 році долучився до відкриття пам’ятника жертвам Голокосту в Заліщиках[4] та меморіальної дошки археологу Ю. Малєєву на будинку Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості, де він колись був старостою археологічного гуртка.

У 1963 році захопився краєзнавством. Під керівництвом Л. Скибіцького, О. Тура, І. Свєшнікова він у 1967 році пише своє перше дослідження «Археологічні памʼятки Лисичників».[5]

12 червня 1990 році створив та очолив власну Південно-Тернопільську археологічну експедицію.[6] Перші дослідження на чолі власної експедиції він здійснив в урочищі Городище с. Лисичники (Тернопільщина). Загалом було обстежено 564 м2 стародавнього багатошарового поселення. Під час археологічних робіт у 1991 р. виявлено поховання дитини Комарівської археологічної культури (XVI—XV ст. до н. е.), в 1992 р. — житло культури Ноа. Загалом за 11 сезонів на багатошаровому поселенні Городище с. Лисичники було виявлено артефакти трипільської, комарівської, Ноа, ґава-голіградської, черняхівської культур та пізньосередньовічного часу, про що свідчать експонати Заліщицького краєзнавчого музею.[7]

У 1998 році під час розвідки поблизу с. Кошилівці в урочища Обоз Південно-Тернопільська археологічна експедиція виявила артефакти ґава-голіградської та давньоруської культур, а також предмети, що належать до XVII–XVIII ст.[8] Того ж року В. Олійник організував на базі Заліщицького районного краєзнавчого музею Міжнародну археологічну конференцію «Трипільське поселення Кошилівці-Обоз» до 120-річчя відкриття поселення, яка зібрала науковців із України, РФ та Польщі[9].

Працюючи під керівництвом досвідчених археологів, а згодом на чолі власної експедиції, В. Олійник обстежив у Заліщицькому р-ні низку печер: Кошова та Лиличка в с. Лисичники, Дятел у с. Голігради, Кирнички у с. Городок, Татарка в с. Зелений Гай[10].

У 2000 році, коли Південно-Тернопільська археологічна експедиція досліджувала пшеворське поховання поблизу с. Шипівці. Тут, в ур. Глинка, у похованні був виявлений перепалений залізний меч I ст., п’ять разів зігнутий і тричі переламаний. Довжина меча становила 101,4 см, ширина клинка 3,4 см[11]. Під час експедиції було відкрито 105 стародавніх поселень у Заліщицькому, Борщівському, Чортківському та Теребовлянському районах на Тернопільщині[12].

Наукові інтереси В. Олійника доволі різноманітні. Крім археології, він цікавився знаними постатями краю, багато часу приділяв вивченню маловідомих фактів нашого минулого. Одним із об’єктів таких досліджень став монетний скарб (близько тисячі монет), знайдений у с. Касперівці Заліщицького району[13], а також амфора III–IV ст., виявлена в с. Іване-Золоте[14].

Автор буклетів «Михайло Гайворонський — сурмач Війська Січового» (1992), «Заліщики» (1996), близько 300 статей і понад 30 наукових досліджень; співавтор туристичного путівника «Земля Тернопільська» (2003); співупорядник бібліографічного посібника «З любов’ю до краю» (1998); та підготував до друку праці «Історія церкви Святої Покрови в селі Лисичники», «Християнські святині міста Заліщики» та «Костел святого Станіслава в Заліщиках» (2013).

Праці