Олія чайного дерева

Олі́я ча́йного де́рева видобувається з листків мелалеуки методом перегонки з водяним паром. Це безбарвна або світло-жовта рідина, що має специфічний запах з відтінком камфори. Основний виробник олії чайного дерева — Австралія.

Для того, щоб отримати декілька крапель олії потрібно переробити багато кілограмів листків чайного дерева. Запах олії чайного дерева є дещо схожим на камфору та евкаліпт, проте він гостріший. Вона отруйна при пероральному вживанні та може бути небезпечною для використання дітьми [1].

Застосування

Олія чайного дерева застосовується в офіційній та народній медицині, косметичній продукції та у стоматології. Олія чайного дерева вважається корисною для лікування лупи, вугрів, вошей, герпесу, укусів комах, корости та шкірних грибкових або бактеріальних інфекцій. Однак на цей час недостатньо доказів, що підтверджували б будь-яку з цих заяв через обмежену кількість досліджень, проведених на цю тему [2].

Олія мелалеуки використовувалася як традиційні рослинні ліки проти акне, грибку нігтів або «стопи атлета», але наразі немає доказів ефективності такого лікування [3].

Історія видобування

Комерційне видобування олії чайного дерева зародилося у 20-х роках минулого століття, коли австралійський хімік Артур Пенфолд досліджував комерційний потенціал ряду видобутих ефірних олій. Він виділив ефірну олію чайного дерева за її антисептичні властивості [4].

Джерела

  1. Tea Tree Oil. American Cancer Society Complete Guide to Complementary and Alternative Cancer Therapies (вид. 2nd). American Cancer Society. 2009. ISBN 9780944235713. Процитовано 8 червня 2021.
  2. Opinion on Tea tree oil. SCCP/1155/08 Scientific Committee on Consumer Products. 16 грудня 2008. Процитовано 8 червня 2021.
  3. Fungal skin infection - foot (Clinical Knowledge Summary). UK National Institute for Health and Care Excellence. 2014. Процитовано 8 червня 2021.
  4. Carson, C. F.; Hammer, K. A.; Riley, T. V. (2006). Melaleuca alternifolia (Tea Tree) Oil: A Review of Antimicrobial and Other Medicinal Properties. Clinical Microbiology Reviews 19 (1): 50–62. PMC 1360273. PMID 16418522. doi:10.1128/CMR.19.1.50-62.2006.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.