Онєгінська строфа

Онєгінська строфа́ — 14-рядкова строфа зі схемою римування AbAb CCdd EffE gg. Згідно з Володимиром Набоковим, вперше у світовій літературі її використано Лафонтеном у 1671 році («Contes», казка «Nicaise» та ін.), у російській літературі вперше вжита поетом-сентименталістом Іваном Дмітрієвим у драматичній поемі «Єрмак» (строфи з рядками 65-78 та 93-106). Пізніше популяризована Олександром Пушкіним, який застосував її спершу в поемі «Руслан і Людмила» (пісня третя, від слів «за отдаленными горами» до слів «сказал мне важно Черномор»)[1], а пізніше — як єдину строфу роману «Євгеній Онєгін».

Подібну форму 14-рядкового вірша має й сонет, яким Пушкін також чудово володів, однак сонет — складна строфічна форма з суворими вимогами щодо розгортання внутрішнього змісту. Реалістичний роман у віршах вимагав простої форми, придатної для цікавої розповіді й філософських роздумів, для переходів від лірики кохання до іронії, для поступового розкриття характерів героїв і для стислого пейзажу. Створена ним строфа використовує чотиристопний ямб (а не п'ятистопний, як сонет). Вона складається з простих і поширених трьох катренів (чотиривіршів) і заключної коди —- двовірша. Кожний катрен має різне римування: перший — перехресне, другий — парне, третій — кільцеве. У всіх чотиривіршах чергуються жіночі й чоловічі рими, строфа в цілому і кожний катрен зокрема починається з жіночих закінчень, а заключні два рядки мають чоловічу риму. Схема онєгінської строфи така: AbAb CCdd EffE gg. Наприклад:

Довгенько осінь гостювала, І забарився перший сніг; Його природа ждала, ждала, А він лишень у січні ліг, Під третій день. Уставши зрана, В вікно побачила Татьяна Недавно побілілий двір, Дахи, куртини, косогір, Химерні на шибках узори, У сріблі дерева старі, Сорок веселих на дворі І мя'ко вистелені гори Зими покровом осяйним Під небом ясно-голубим