Котляревський Іван Петрович

Пам'ятник І. П. Котляревському, Полтава (1903), фото 2008 року

Будинок Котляревського у Полтаві, робота Тараса Шевченка 1845 р.

Полтава. Будинок де жив Іван Котляревський.
Листівка початку ХХ ст.

Народився в Полтаві, тоді Полтавський полк Війська Запорозького, Гетьманщина, в сім'ї канцеляриста — шляхтича гербу Огоньчик[3][4].

Після навчання в Полтавській духовній семінарії[5] (1789–1793), працював канцеляристом, у 1793–1796 роках — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.

У 1796–1808 роках перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. У 1806–1807 роках Котляревський у військовому званні штабс-капітана [6]брав участь у російсько-турецькій війні 1806—1812 років, був учасником облоги Ізмаїлу. Нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня за дипломатичні заслуги зі схиляння до нейтралітету буджаків та хоробру кур'єрську діяльність на передовій під час штурму цієї фортеці[7]. У 1808 році вийшов у відставку.

З 1810 року працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян».

У 1812 році, під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію, Котляревський, за сприяння малоросійського генерал-губернатора Якова Лобанова-Ростовського, який отримав відповідний наказ від імператора, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-й український козацький полк [8](за умови, що полк буде збережено після закінчення війни як постійне козацьке військо), за що отримав військовий чин майора.

У 1816–1821 роках — директор Полтавського вільного театру.

У 1818 році разом з Василем Лукашевичем, Володимиром Тарновським та іншими входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини». Член Вільного товариства любителів російської словесності з 1821 року. За свідченнями декабриста Матвія Муравйова-Апостола, які він дав під час слідства у справі декабристів, член Малоросійського таємного товариства[9]. Слідчий комітет залишив це без уваги.

Котляревський сприяв у 1822 році викупові з кріпацтва українського і російського актора Михайла Щепкіна.

У 1827–1835 роках — попечитель «богоугодних» закладів.

Зі спогадів Варвари Лелечихи, що працювала служницею Котляревського у 1828—1829 роках, Іван Петрович «до простих людей ставився радо і привітно, говорив з ними по-малоруськи, жартував, завжди усміхався всім, все це всіх, хто знав його, до нього привертало»[10].

Помер 29 жовтня (10 листопада) 1838 року у віці 69 років. Похований у Полтаві (на час смерті Полтавська губернія, Російська імперія).

Котляревський ніколи не був одружений. Його спадкоємицею та господинею садиби стала економка Мотрона Єфремівна Веклевичева[11].

Перше видання «Енеїди»[12], 1798

Цікава доля літературних творів Котляревського. Ще в семінарії «римач»-початківець писав вірші «малоросійською» мовою до окремого альманаху «Полтавська муха», який пізніше називали сатиричним журналом. Проте широкому колу читачів Іван Петрович відомий передусім завдяки своїй «Енеїді».

«Енеїда»

Котляревський — автор «Енеїди» (1798 рік, у трьох частинах; 1842 року — повне посмертне видання, підготовлене особисто І.Котляревським) — першого твору нової української літератури, написаного народною мовою. Взявши за основу сюжетну канву однойменної поеми Вергілія, Котляревський в традиціях давнього українського бурлеску створив свій оригінальний художній твір. У поемі автор відтворив різні сторони життя українського суспільства у другій половині XVIII століття. Національне забарвлення і співчуття до долі простого народу зумовили великий успіх «Енеїди» серед сучасників. За мотивами поеми були створені опери «Еней на мандрівці» (композитор Ярослав Лопатинський) та «Енеїда» (композитор Микола Лисенко, лібрето Миколи Садовського).

Учасники з'їзду українських письменників з нагоди 100-річчя виходу у світ «Енеїди» Івана Котляревського. Львів. 1898

«Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну»

У 1804 році написав «Пісню на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну» (вперше опублікована Яковом Головацьким у журналі «Пчела» в 1849 році).

Будь здоворъ изъ новимъ годомъ И надъ нашым ще народомъ, Ще хоть трохи попануй… Трохи!.. ой, коли б багацько!.. Бо ти нам і панъ, і батько…[13]

Попри дещо «сервілістичний» (за визначенням Бориса Грінченка) сюжет (оспівування царського урядовця), твір позначений яскравим народним гумором, а також має окремі елементи соціальної сатири (критика «панів-людоїдів», що «зо злої волі не дають орати нив», тощо).

Творчість Котляревського високо цінував Тарас Шевченко. Поет в 1838 році написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», у якому підносив Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди».

Однак вже Пантелеймон Куліш мав суворіший погляд на творчість та громадську поставу Котляревського. Куліш звинувачував свого колегу по перу в догоджанні високим чиновникам російської колоніальної адміністрації — князю Куракіну, князю Рєпніну тощо. Цим закидам опонує український літературознавець І. Снігур, який 1946 року оприлюднив у емігрантському журналі «Похід» наступну репліку:

Іван Котляревський, зберігаючи теплу пам'ять про Гетьманщину («Так вічной пам'яти бувало у нас в Гетьманщині колись»), опоминаючись за народну правду («Мужича правда все колюча, а панська на всі боки гнуча»), без будь-якого, проте, внутрішнього психологічного конфлікту поєднує свою симпатію до козацької минувшини з більш ніж толерантним ставленням до царського державного устрою, — з симпатією до таких його репрезентантів, як генерал-губернатор князь Олексій Куракін, князь Рєпнін, князь Лобанов-Роставецький. При чому Котляревський робить це цілком щиро, без ніякого наміру користолюбно здобувати прихильність впливових людей, що цілком несправедливо закидає йому Пантелеймон Куліш. І цей внутрішній конфлікт не виникає у Котляревського тому, що поняття української нації уклалося в його свідомості як складова частина поняття російської держави, частина, підпорядкована цілому…[15]

Михайло Коцюбинський, характеризуючи роль Котляревського в розвитку української культури, підкреслив, що «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах» із його творів.

Садиба-музей І. П. Котляревського, Полтава, 2008

1952 року в Полтаві було відкрито літературно-меморіальний музей Котляревського[16].

1969 року в Полтаві на Івановій горі відкритий музей-садиба Івана Котляревського — меморіальний комплекс на основі садиби, де 1769 року народився і мешкав Іван Петрович Котляревський.

У багатьох містах України (Київ, Полтава, Чернігів, Вінниця, Хмельницький, Чернівці, Прилуки, Лубни, Бердичів тощо) є бульвари і вулиці, названі на честь поета.

У Полтаві[17] та Києві[18] є парки, названі на честь поета.

Багато навчальних закладів (школи, ліцеї, виші), закладів культури носять ім'я поета:

• Полтавський міський багатопрофільний ліцей № 1 ім. І. П. Котляревського
• Бендерська гімназія № 3 ім. І. П. Котляревського[19]
• Гадяцьке училище культури імені І. П. Котляревського[20]
• Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
• Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
• Бібліотека імені І. П. Котляревського Шевченківського району м. Києва
• Кінотеатр ім І. П. Котляревського (Полтава)
• Центральна міська бібліотека ім. І. П. Котляревського (Ізмаїл)

У філателії та нумізматиці

28 жовтня 1998 року Національний банк України на честь 200-річчя першого видання «Енеїди» у серії «Духовні скарби України» випустив золоту пам'ятну монету номіналом 100 гривень.

22 вересня 2009 року Національний банк України на честь Івана Петровича Котляревського у серії «Видатні особистості України» випустив срібну монету номіналом 5 гривень.

Поштова марка України, присвячена І. П. Котляревському, 1994 рік		«Енеїда» Золота пам'ятна монета НБУ номіналом 100 гривень, 1998 року. Реверс		«Іван Котляревський» Срібна пам'ятна монета НБУ 5 гривень, 2009 року. Реверс
				‎
Марка Пошти СРСР на честь 200-річчя І. П. Котляревського, 1969 рік		«Енеїда»  Золота пам'ятна монета НБУ номіналом 100 гривень, 1998 року. Аверс		«Іван Котляревський» Срібна пам'ятна монета НБУ 5 гривень, 2009 року. Аверс

Пам'ятники

Могила Івана Котляревського

• Пам'ятник на могилі Івана Петровича Котляревського (скульптор Леонід Позен, художник Василь Волков).[25]
• У 1903 році в Полтаві було споруджено перший у світі пам'ятник Котляревському (скульптор Леонід Позен).[26]
• На майдані перед Українським католицьким університетом ім. святого Климента в Римі.[27]
• У 1971 році на території музею-садиби Івана Котляревського встановлене погруддя письменника[28] (скульптор Галина Кальченко). Пам'ятник — подарунок музею — гіпсобетонний бюст висотою 1,18 м на гранітному постаменті висотою 1,34 м.
• У 1973 році — пам'ятник-погруддя в Києві (скульптор Галина Кальченко).
• У 2004 році — пам'ятник літописцям Русі-України, подвижникам українського письменства з барельєфом Івана Котляревського і написом «Енеїда» у Чернівцях (скульптор Володимир Гамаль).
• У 2010 році — пам'ятник у місті Бендери на території придністровського військово-історичного комплексу «Бендерська фортеця» (скульптор Петро Герман)[29]

• Щоденник: «Журнал воєнних дій 2-го Корпусу військ під керівництвом пана генерала від кавалерії та кавалера барона Мейндорфа» // Записи про перші дії російських військ у турецьку війну 1806 року.

Поеми та п'єси

• Енеїда (1798-1842).
• Москаль-чарівник (1819).
• Наталка Полтавка (1819).

Вірші

• Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну.

Переклади російською

• Ода Сафо // переклад уривку однієї з поем Сафо (переклад з давньогрецької)
• «Роздуми про розташування, з яким слід приступати до читання та думання Святого Євангелія від Луки» // переклад роздумів про Євангеліє від Луки аббата Дюкеня (переклад з французької)

За мотивами його поеми «Енеїда» Ніною Василенко створено мультфільм «Пригоди козака Енея» (1969), а в 1991 році — «Енеїду» Володимира Дахна. За п'єсою «Наталка Полтавка» знято однойменні кінокартини в 1909, 1936 і 1978 роках (телефільм), а за п'єсою «Москаль-чарівник» — стрічки 1909, 1911 і 1995 років. Про нього знято фільм «Іван Котляревський» (1967 рік, режисер Олександр Ігішев).

• «Енеїду» Котляревського було знайдено в бібліотеці Наполеона Бонапарта.

• Енеида на Малороссійскій языкъ перелицїованная И. Котляревскимъ. Въ трехъ частяхъ. — СПб., 1798. — 170 с.
• Іван Котляревський. Бібліографічний покажчик. 1798—1968 / М. О. Мороз (уклад.).— К., 1969. — 287 с.
• Котляревський І. П. Повне зібрання творів: У 2-х т. — К. : Академія наук Української РСР, 1952—1953.
• Котляревський І. П. Повне зібрання творів. — К. : Наук. думка, 1969. — 510 с.
• Котляревський І. П. Твори: У 2-х т. — К. : Дніпро, 1969.
• Котляревський І. Вибрані твори: в одному томі / І. Котляревський ; передм. Мик. Новицького. — Вид. 2-ге. — Харків: Держ. літ. вид-во, 1937. — 398, 2 с. — (Бібліотека класиків).
• Котляревський Ів. Вергілієва Енеїда / Ів. Котляревський ; іл. М. Г. Дерегуса. — Харків: Держ. літ. вид-во, 1937. — 151, 2
• Котляревський І. Твори. Т. 2 : Наталка Полтавка ; Москаль Чарівник ; Ода до князя Куракіна / Іван Котляревський ; зі вступом і поясненнями Б. Лепкого. — У Берліні: Укр. слово, 1922. — 112 с. — (Бібліотека «Українського слова» ; ч. 9).
• Котляревський І. Твори Івана Котляревського / за ред. з переднім словом та прим. С. Єфремова. — Б. м. : Держ. вид-во України, 1930. — 367 с. — (Бібліотека українських класиків).
• Котляревський Ів. Наталка-Полтавка: укр. опера на 2 дії / Ів. Котляревський ; з передм. П. Петренка. — Харків ; Дніпропетровськ: Держ. вид-во України, 1930. — 77 с. — (Масова художня бібліотечка).
• Котляревський І. П. Наталка Полтавка: укр. опера на 2 дії / І. П. Котляревський. — Київ: Мистецтво, 1948. — 55 с. — (Бібліотека української драматургії).
• Котляревський І. П. Москаль-чарівник: укр. водевіль на 1 дію / Іван Котляревський. — Київ: Мистецтво, 1945. — 48, 1 с. — (Бібліотека художньої самодіяльності).
• Котляревський І. Енеїда / І. Котляревський. — Б. м. : Дитвидав ЦК ЛКСМ, 1939. — 290 с. — (Шкільна бібліотека).
• Котляревский І. Твори Івана Котляревского, Петра Артемовского-Гулака, Євгенія Гребінки. — Львів: З друк. Наук. т-ва ім. Шевченка, 1908. — 536 с. : портр. — (Руска письменність ; I).
• Котляревський І. Наталка Полтавка ; Москаль-чарівник: п'єси / Іван Котляревський. — Харків: Фоліо, 2014. — 88, 2 с. : іл. — (Шкільна бібліотека української та світової літератури).
• Котляревський І. Вибрані твори: в одному томі / І. Котляревський ; передм. Мик. Новицького. — Вид. 2-ге. — Харків: Держ. літ. вид-во, 1937. — 398, 2 с. — (Бібліотека класиків).
• Котляревський І. Вергілієва Енеїда / Іван Котляревський. — Київ: Держ. літ. вид-во, 1938. — 252, 3 с.
• Котляревський І. Наталка-Полтавка ; Москаль-Чарівник. — Б. м.: Вид-во дит. літ., 1937. — 80 с. — (Шкільна бібліотека).

• Волинський П. К. Іван Котляревський: Життя і творчість. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К. : Державне видавництво художньої літератури, 1955. — 204 с.
• Волинський П. К. Іван Котляревський: Життя і творчість. — 3-тє вид., доп. і перероб. — К. : Дніпро, 1969. — 270 с.
• Котляревський Іван Петрович // Малий словник історії України / В. А. Смолій (ред.). — К. : Либідь, 1997. — 464 с.
• Хропко П. П. Іван Котляревський. Біографічний нарис. — К. : Дніпро, 1969. — 102 с.
• Стебун І. І. І. П. Котляревський: критич.-біогр. нарис / І. І. Стебун ; Акад. наук УРСР, Ін-т укр. л-ри ім. Т. Г. Шевченка. — Вид. 2-ге, виправл. — Київ: Держ. літ. вид-во, 1941. — 87, 2 с.
• Житецький П. Енеїда Котляревського в зв'язку з оглядом української літератури XVIII століття / П. Житецький ; Всеукр. кооперат. вид. союз. — Київ: Друк. акц. т-ва «П. Барський», 1919. — 118 с.
• Житецкий П. Энеида Котляревского и древнейший список ее в связи с обзором малорусской литературы XVIII века / П. Житецкого ; Изд. «Киевской Старины». — Киев: Тип. Император. ун-та Св. Владимира Н. Т. Корчак-Новицкого, 1900. — VI, 174, 130 с.
• Праці Одеської центральної наукової бібліотеки. Т. 2, вип. 2 : Іван Котляревський: бібліографія (1904—1928) / склав О. М. Горецький. — Одеса: б. в., 1927. — 20 с.
• Волинський П. Вивчення творчості І. П. Котляревського у середній школі / П. Волинський. — Київ: Рад. шк., 1949. — 115 с.
• Сумцов, Н. Ф. К предстоящему юбилею «Энеиды» И. П. Котляревского / Н. Ф. Сумцов // Киевская старина. — 1897. — Т. 56. Январь. — С. 7–10.
• Стешенко, И. Древнейший список (1820) Наталки-Полтавки И. П. Котляревского / И. Стешенко // Киевская старина. — 1901. — Т. 73. Апрель. — С. 1–9.
• Срезневский, Вс. Знакомство И. И. Средзневского с И. П. Котляревским / Вс. Срезневский // Киевская старина. — 1899. — Т. 64. Январь. — С. 1–8.
• Срезневский, В. К биографии И. П. Котляревского / В. Срезневский // Киевская старина. — 1905. — Т. 89. Июнь. — С. 239—242.
• Остатки домика Котляревского в Полтаве // Киевская старина. — 1891. — Т. 33. Июнь. — С. 485—486.
• По поводу постановки памятника над могилой И. П. Котляревкого // Киевская старина. — 1896. — Т. 52. Март. — С. 103—106.
• И. П. Котляревский — ученик Екатеринославской семинарии / П-ко Вл. // Киевская старина. — 1905. — Т. 90. Июль-Август. — С. 46–47.
• Перетц, В. К исследованию о литературном источнике оперы И. П. Котляревского «Москаль-чарівник» / В. Перетц // Киевская старина. — 1894. — Т. 44. Март. — С. 151—154.
• Стешенко, И. И. П. Котляревский и Осипов в их взаимоотношении / И. Стешенко // Киевская старина. — 1898. — Т. 62. Июль-Август. — С. 1–82.
• Стешенко, И. И. П. Котляревский в свете критики / И. Стешенко // Киевская старина. — 1898. — Т. 62. Июль-Август. — С. 83–151.
• Русов, А. Какая роль «возного» в «Наталке-Полтавке» / А. Русов // Киевская старина. — 1904. — Т. 84. Январь. — С. 41–64.
• Павловский, И. Фр. Участие И. П. Котляревскаго в формировании малороссийских козачьих полков в 1812 г. / И. Фр. Павловский ; И. Фр. Павловскій // Киевская старина. — 1905. — Т. 77. Июнь. — С. 309—320.
• Павловский, И. Фр. К биографии И. П. Котляревского / И. Фр. Павловский // Киевская старина. — 1905. — Т. 91. Октябрь. — С. 1–10.
• Стебун І. І. І. П. Котляревський: критико-біогр. нарис / І. І. Стебун ; Акад. наук УРСР, Ін-т укр. літ. ім. Т. Г. Шевченка. — Київ: Держ. літ. вид-во, 1938. — 168 с.
• https://ipoltavets.com/uk/article-4719-poltavskiy-batko-ivan-kotlyarevskiy

• ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ | Програма «Велич особистості» | 2015 (ВІДЕО)^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}
• Кралюк Петро. Іван Котляревський кинув виклик Російській імперії. Його творчість актуальна і в нинішній війні // Радіо Свобода — 20.10.2019.
• Іван Котляревський. Біографія, всі твори, критичні статті
• Марко Роберт Стех Про «Енеїду» Івана Котляревського // «Очима культури» № 7.
• Огієнко І. Історія української літературної мови. Ч. IX «Доба відродження. Котляревський»
• Іван Котляревський. Енеїда, Москаль-чарівник, Наталка Полтавка
• Вибрані твори Івана Котляревського для читання онлайн
• Твори Івана Петровича Котляревського в електронній бібліотеці «Відкрита книга»
• Поезія Котляревського
• Іван Петрович Котляревський (1769—1838)
• Енеїда — повний текст з коментарями
• Енеїда — текст
• Енеїда (2-ге видання 1808 року) — pdf текст
• Твори Котляревського на аудіобібліотеці litplayer
• Зібрання стародруків та сучасних видань творів Котляревського на Чтиві
• Котляревський і Ютейні — перші будителі модерних націй у Наддніпрянській Україні й Фінляндії
• Котляревський Іван в Електронній бібліотеці «Культура України»