Опарін Андрій Станіславович

Опа́рін Андрі́й Станісла́вович (нар. 27 травня 1968, Саки, СРСР) — радянський та український футболіст, що виступав на позиції півзахисника. Найбільше відомий завдяки виступам у складі сімферопольської «Таврії» та низки інших українських і узбецьких клубів. Переможець першого чемпіонату України з футболу (1992), фіналіст Кубка України (1993/94). Майстер спорту України (1992). Після завершення кар'єри працював тренером. Директор ДЮФК «Таврія».

Андрій Опарін
Особисті дані
Повне ім'я Опарін Андрій Станіславович
Народження 27 травня 1968(1968-05-27) (53 роки)
  Саки, СРСР
Зріст 178 см
Вага 72 кг
Громадянство  СРСР Україна
Позиція Півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1991—2001 / «Таврія» 292(21)
1997 «Динамо» (Саки) 2(1)
2002—2003 «Севастополь» 33(4)
2004 «Кизилкум» 12(0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 15 квітня 2014.

Життєпис

Андрій Опарін народився в місті Саки. Першим тренером хлопця був Едуард Тихонов. Наприкінці 80-х років XX сторіччя Опарін виступав за одну з найсильніших аматорських команд Криму «Фрунзенець» (Фрунзе). У 1991 році відгукнувся на пропозицію Анатолія Заяєва та перейшов до складу сімферопольської «Таврії», де одразу ж став ключовим гравцем, провівши у дебютному сезоні 30 матчів та забивши 2 м'ячі.

У першому чемпіонаті незалежної України сімферопольцям вдалося створити сенсацію, перегравши у фінальному матчі київське «Динамо» та здобувши «золото» турніру. В Лізі Чемпіонів «Таврія» спочатку пройшла ірландський «Шелбурн» (0:0, 2:1), а у наступному раунді поступилася за сумою двох матчів швейцарському «Сьйону» (1:3, 1:4). Опарін з'являвся на полі в усіх чотирьох поєдинках. Наступним значним успіхом у складі «Таврії» стала участь у фіналі розіграшу Кубка України 1993/94, в якому сімферопольці поступилися у серії післяматчевих пенальті одеському «Чорноморцю» (Опарін свій одинадцятиметровий удар реалізував).

У 2001 році Андрій Опарін залишив «Таврію», встановивши на той час рекорд за кількістю матчів, проведених у чемпіонатах України — 263 гри. Загалом же у футболці сімферопольського клубу він провів 336 поєдинків та відзначився 26 забитими м'ячами[1].

Починаючи з сезону 2002/03 Опарін виступав за новостворений ПФК «Севастополь», був капітаном команди. За півтора сезони провів у складі севастопольців 33 поєдинки та 4 рази розписався у воротах суперника. Завершив професійну кар'єру в складі узбецького «Кизилкума», після чого повернувся на Батьківщину.

Працював тренером у «Титані» з Армянська. У 2005 році входив до тренерського штабу Олександра Гайдаша в ялтинському «Ялосі», у 20062007 співпрацював з ним же в «Кримтеплиці»[2], а згодом допомагав Гайдашу й у калінінському «Феніксі-Іллічовці». З 2009 року — граючий тренер аматорського клубу «Форос» (Ялта), разом з яким Опарін здобув перемогу в Кубку Криму[3]. Згодом очолював любительський колектив «Скіф» (Новопавлівка). З червня 2012 року — тренер-селекціонер «Таврії». У березні 2013 року очолив дитячо-юнацьку школу «Таврії».

Опарін закінчив факультет фізичного виховання та спорту Сімферопольського державного університету. Одружений, має сина Петра (1991 р.н.), що також пов'язав свою долю з футболом (виступав за юнацьку збірну України (U-17)[4]).

Досягнення

Командні трофеї
Особисті здобутки

Примітки

Посилання

Інтерв'ю
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.