Опачичі

Назва села, на думку мешканців, походить від слова опочивати.

Село вперше згадується 1646 року у заповіті Петра Могили як його власність.

1864 року у селі проживав 321 мешканець, а 1887 — вже 527 мешканців православних, 11 католиків та 57 юдеїв. 1900 року у селі було 134 двори та мешкало 602 мешканці, була церква (дерев'яна церква Різдва Богородиці, збудована 1859 року та зруйнована у 1931 році) та церковно-парафіяльна школа. Село підпорядковувалося Чорнобильській волості.

За даними «Історії міст і сіл УРСР», «Опачичі — село, центр сільської Ради, розташоване за 10 км від районного центру. Населення — 825 чоловік. Сільській Раді підпорядковані населені пункти Кам'янка і Плютовище. В Опачичах — колгосп ім. 1-го Травня, який має 1,1 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 803 га орної землі. За успіхи в розвитку сільського господарства 5 колгоспників нагороджено орденами й медалями СРСР. В селі є восьмирічна школа, клуб, бібліотека. В роки німецько-радянської війни в районі села діяв партизанський загін ім. Чапаєва. 72 односельчани — воїни Радянської Армії та партизани удостоєні урядових нагород. Біля села Плютовища досліджено поселення та могильник доби бронзи, а також могильник періоду раннього заліза.» (дані 1971 року).

Напередодні аварії на ЧАЕС у селі мешкав 681 мешканець. Мешканці села після аварії на ЧАЕС були відселені у село Нові Опачичі Макарівського району.

Село було офіційно зняте з обліку 1999 року.

• Чорнобиль: Два кольори часу

• Список населенных пунктов Киевской губернии. К. (рос.), 1900.
• Лаврентій Похилевич. Краєзнавчі праці. Видавець О.Пшонківський. Біла Церква, 2007.
• село Опачичи
• Офіційне рішення про зняття села з обліку^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Исчезнувшие храмы (рос.)
• Куда переехали жители эвакуированных населенных пунктов (рос.)

• Село Опачичі на мапах 1860 р.