Орест Пінто

Орест Пінто (нід. Oreste Pinto) — офіцер британської арміїї, розвідник і контррозвідник, учасник Першої і Другої світових війн, а також автор шпигунських романів.[3]

Орест Пінто
Oreste Pinto
Народився 9 жовтня 1889(1889-10-09)[1]
Амстердам, Нідерланди
Помер 18 вересня 1961(1961-09-18)[1] (71 рік)
Лондон, Велика Британія
Країна  Нідерланди
Діяльність спецслужби
Alma mater Паризький університет
Знання мов англійська[2]
Заклад MI5

Біографія

Орест Пінто народився в Амстердамі. В 1913 році примкнув до Другого (розвідувального) управління Генерального штабу СВ Франції.

У роки Другої світової війни він перебрався до Лондону, де був завербований британськими спецслужбами і вступив на посаду слідчого, який займався допитом біженців в Патріотичній школі імені королеви Вікторії.

За час роботи Пінто завдяки феноменальній пам'яті, володінню іноземними мовами, а також психологічній підготовці розкрив вісім шпигунів абверу (що, також, може пояснитися їх поганою підготовкою). Після висадки союзних військ у Нормандії в званні підполковника служив вже на континенті в штабі генерала Ейзенхауера, який називав Пінто «найбільшим з нині живучих авторитетів в сфері безпеки». Газета «Дейлі Телеграф» охарактеризувала Пінто як «людину з нюхом собаки-шукачі». З іншого боку, співробітники британської контррозвідки MI5 ставилися до заслуг Пінто вельми скептично, вважаючи, що він неймовірно перебільшив в мемуарах свої досягнення.[4]

Перша його книги побачила світ в 1952 році, в Лондоні. У своїх книгах Пінто пише про свою феноменальну пам'ять, яка була дана йому від природи і завдяки якій він зробив кар'єру контррозвідника. Також, в своїх публікаціях, критично ставиться до жінок в якості агентів спецслужб.

1959—1961 році телекомпанія BBC випустила телесеріал, заснований на спогадах письменника, а в 1962 році, вже після його смерті, вийшов голландський телесеріал про нього з Фріцем Бютцеларом в головній ролі.[5][6]

Публікації
  1. Мисливець за шпигунами
  2. Друг чи ворог?
  3. Таємний фронт
  4. Жінки-шпигуни. Серія «З історії шпигунства»
  5. Подвійні агенти. Серія «З історії шпигунства»
  6. Шелесткий привид

Посилання

Примітки
  1. Oreste Pinto — 2009.
  2. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  3. Денис Драгунский (2006). Большой правозащитный софизм. «Неприкосновенный запас». Процитовано 22 грудня 2017.
  4. The Guy Liddell Diaries Volume 1 1939 1942 MI5 s Director of Counter[недоступне посилання з липня 2019] scribd.com
  5. Spy-Catcher. www.imdb.com. Процитовано 2017-22-12.
  6. DE FUIK (SERIE). wiki.beeldengeluid.nl. Процитовано 2017-22-12.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.