Спецслужби

Спецслужби — загальна неофіційна назва для державних органів та установ, покликаних здійснювати оперативно-розшукову діяльність, розвідку та контррозвідку, спеціальні операції і диверсії в інтересах держави та національних інтересів. У недемократичних країнах спецслужби обслуговують панівні еліти, займаються політичними репресіями та позасудовими убивствами. Спецслужби часто діють поза правовим полем своєї країни, а їхня діяльність на території інших держав є протизаконною.

У деяких країнах спецслужби мають особливу політичну вагу й можуть бути незалежним гравцем, впливати на політику та обрання (призначення) керівництва держави. Тенденція останніх років — посилення ролі спецслужб, дедалі більше втручання їх у приватне життя громадян та маніпуляція суспільними процесами. Спецслужби можна умовно розділити на дві групи:

• розвідувальні
• внутрішньої безпеки.

Завданням розвідувальних органів є здобуття важливої інформації та дезінформація аналогічних структур ворожих держав. Органи внутрішньої безпеки гарантують безпеку громадянам і стабільність владі країни.

Спецслужби гарантують:

• аналіз усіх сфер дотичних до безпеки держави;
• завчасне попередження кризових явищ;
• державний кризовий менеджмент;
• інформаційне забезпечення для планування бойових дій міністерства оборони;
• захист власної конфіденційної інформації та інформації інших державних органів;
• вплив на суспільні процеси з метою дотримання національних інтересів.

В Україні функції спецслужб покладені на такі структури:

• ГУР — Головне управління розвідки Міністерства оборони (воєнна розвідка);
• СЗР — Служба зовнішньої розвідки;
• СБУ — Служба безпеки України (контррозвідка та внутрішня безпека);
• Управління розвідки Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Певною мірою до спецслужб можна віднести і УДО (Управління державної охорони) — колишнє «9 управління КДБ СРСР», що займається забезпеченням охорони перших осіб держави.