Орловська ТЕЦ

Орловська ТЕЦ – теплова електростанція на заході Росії.

Орловська ТЕЦ

Розташування	Росія Орловська область, Орел
Введення в експлуатацію	1978, 1979, 1991 (блоки 1 – 3), 1970 – 1971 (водогрійне обладнання)
Вид палива	природний газ
Водозабір	Ока
Енергоблоки	3х110
Котельні агрегати	1 парова Таганрозький котельний завод ТГМЕ-464 (у кожному з блоків 1 – 3), 2 водогрійні ПТВМ-100 (водогрійне обладнання)
Турбіни	1 парова Ленінградський металічний завод Уральський турбінний завод Т-100/120-130 (блок 1), 1 парова Уральський турбінний завод Т-110/120-130 (у кожному з блоків 2 та 3)
Електрогенератори	1 ТВФ-110-2ЕУЗ + 2 ТВФ-120-2УЗ
Встановлена електрична потужність	330
Материнська компанія	«Квадра»
ідентифікатори і посилання

В 1946 та 1948 роках на майданчику Орловської ТЕЦ запустили дві генераторні установки від General Motors потужністю 2 МВ та 6 МВт відповідно, які надійшли до СРСР ще під час війни за програмої ленд-лізу. У 1955-му додатково встановили теплофікаційну парову турбіну потужністю 12 МВт.

У 1970 та 1971 роках теплову потужність станції збільшили в багато разів за рахунок двох водогрійних котлів ПТВМ-100 продуктивністю по 100 Гкал/год.

В кінці 1970-х розпочалась докорінна модернізація ТЕЦ, яка замість старого електрогенеруючого обладнання отримала три енергоблоки, кожен з яких мав паровий котел Таганрозького котельного заводу ТГМЕ-464 продуктивністю 500 тон пари на годину та турбіну Уральського турбінного заводу – у першому вона відносилась до типу Т-100/120-130, а у двох наступних до Т-110/120-130.

Як паливо станція використовує природний газ, який надходить до Орла по трубопроводу Шебелинка – Курськ (ще в 20 столітті був переведений на транспортування ресурсу західносибірського походження, який надходить до Курська)

Для видалення продуктів згоряння звели димар заввишки 180 метрів.

Вода для технологічних потреб надходить з річки Ока.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 110 кВ.[1]