Орлов Віктор Григорович

Віктор Григорович Орлов (рос. Виктор Григорьевич Орлов; нар. 4 жовтня 1946, Магнітогорськ, Челябінська область, РРФСР) — радянський український футболіст та український тренер, нападник. Майстер спорту СРСР, Заслужений тренер України.

Віктор Орлов
Особисті дані
Повне ім'я Віктор Григорович
Орлов
Народження 4 жовтня 1946(1946-10-04) (75 років)
  Магнітогорськ, Челябінська область, РРФСР
Зріст 180 см
Вага 80 кг
Громадянство СРСР, Україна, Росія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1964 «Будівельник» (У) 14(3)
1965—1966 «Трактор» (В) 53(10)
1966—1970 «Шахтар» (Д) 59(8)
1970—1977 «Таврія» (С) 293(61)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра гравця

У дитинстві займався футболом і хокеєм[1]. Перший футбольний тренер - Костянтин Дмитрієв[1]. У п'ятнадцятирічному віці, в 1962 році вступив в уфимський технікуму фізкультури, де займався хокеєм[1]. Пізніше, Віктора запросив Федір Новіков, головний тренер уфимського футбольного клубу «Будівельник» у стан команди[1]. Спочатку грав за другу команду, а потім потрапив і в основний склад, який виступав у другій лізі СРСР[1]. У 1965 році перейшов у волгоградський «Трактор», який також грав у Другій лізі. Орлов запрошувався до молодіжної збірної СРСР, де його помітили представники донецького «Шахтаря», куди він перейшов у 1966 році[1]. У складі команди провів чотири роки, граючи також за дубль[1]. 6 жовтня 1968 року в матчі проти кіровабадського «Динамо» (3:0), Віктор забив останній м'яч у грі, який став 700-м голом «Шахтаря» в чемпіонатах СРСР[2].

У 1970 році став гравцем сімферопольської «Таврії», куди його запросив Анатолій Заяєв[3]. «Шахтар» обміняв його та Василя Грубчака на Миколу Климова та Андрія Черемисіна[1]. У першому ж сезоні разом з командою став срібним призером другої ліги СРСР. У 1973 році команда стала переможцем турніру й вийшла в Першу лігу. У 1974 році «Таврія» обіграла у фіналі Кубка Української РСР житомирський «Автомобіліст» (4:1). Наступного року сімферопольці знову дійшли до фіналу, але поступилися кіровоградській «Зірці» (2:3). У своєму останньому сезоні в команді «Таврія» посіла третє місце у Першій лізі.

У складі «Таврії» провів понад 300 матчів і забив понад 50 м'ячів. Орлов виступав на позиції нападника, нерідко грав як капітан команди[1]. Займає десяте місце в списку гвардійців «Таврії»[4] восьме місце в списку найкращих бомбардирів[5]. У 2010 році сайт Football.ua включив його до списку 50 найкращих гравців «Таврії», де він посів восьме місце[6].

У 1980 році грав у сімферопольському «Метеорі».

Кар'єра тренера

По закінченні гри за «Таврію» вступив до вищої школи тренерів СРСР[1]. У 1980 році отримав пропозицію стати другим тренером «Таврії», де пропрацював чотири роки[7]. Потім Віктор Орлов почав працювати з дітьми в школі «Таврії». Вісім років ренував футболістів 1975 року народження, там серед його вихованців були Олексій Храмцов, Владислав Мальцев, Ігор Чечоткін, Олексій Осіпов й Сергія Аверін[1][8]. З 1992 по 2007 рік був тренером у кримському училищі олімпійського резерву. Там він підготував таких футболістів як Андрій Несмачний, Сергій Коврижкін, Олексій Храмцов, Дмитро Леонов, Станіслав Печонкін, Артур Новотрясов, Василь Попов і Віталій Саранчуков[1][7][8][9][10][11][12]. Згодом знову повернувся в школу «Таврії», де тренував дітей 1995 року народження[1].

У 2003 році був удостоєний звання заслуженого тренера України з футболу[8]. Спільно з Ігорем Волковим проводив дитячий турнір у Саках в 2012 році[13]. Засновник некомерційної організації «Ветерани футболу Криму і Севастополя».

Досягнення

Статистика
Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок
Матчі Голи Матчі Голи
1964 «Будівельник» (Уфа) Друга ліга 14 3
1965 «Трактор» (Волгоград) 38 5
1966 15 5 1 3
1966 «Шахтар» (Донецьк) Вища ліга 4 1
1967 6 1
1968 17 3 1 0
1969 31 3 1 0
1970 1 0
1970 «Таврія» Друга ліга 34 10
1971 38 12
1972 35 8
1973 47 8
1974 Перша ліга 34 4 2 0
1975 38 10 2 0
1976 36 4 3 0
1977 31 5 1 0

Джерела:

Примітки
  1. Віктор Орлов: «Відчув себе в "Таврії" своїм з першого ж матчу» (рос.). Офіційний сайт СК «Таврія». 25.08.2013. Процитовано 4 червня 2017.
  2. Пам'ятні дати тижня: 3-9 жовтня (рос.). Офіційний сайт ФК «Шахтар» (Донецьк). 03.10.2011. Процитовано 4 червня 2017.
  3. Легендарному Віктору Орлову – 70! (рос.). Крымский спорт. 04.10.2016. Процитовано 4 червня 2017.
  4. Гвардійці «Таврії» в чемпіонатах (рос.). Історія «Таврії». Процитовано 4 червня 2017.
  5. Бомбардири «Таврії» в чемпіонатах (рос.). Історія «Таврії». Процитовано 4 червня 2017.
  6. Павел Морозов (05.02.2010). 50 найкращих. «Таврія» (частина друга) (рос.). Football.ua. Процитовано 4 червня 2017.
  7. Андрій Басін (26.02.2008). Віктор Орлов: «Суперники нас поважали» (рос.). Офіційний сайт СК «Таврія». Процитовано 4 червня 2017.
  8. Гаррінальд Немировський (23.08.2003). Вітаємо, Віктор Григорович! (рос.). Кримська правда. Архів оригіналу за 14.04.2015. Процитовано 4 червня 2017.
  9. Вадим Момотюк (28.01.2012). Дмитро Леонов: «Мені буде приємно грати в Севастополі» (рос.). FootballNews.com.ua. Архів оригіналу за 08.01.2019. Процитовано 4 червня 2017.
  10. В'ячеслав Лашук (12.01.2011). Станіслав Печонкін: «Енергією заряджає атмосфера в команді» (рос.). Sport.ua. Процитовано 4 червня 2017.
  11. Тетяна Ящук (18.05.2012). «Таврія» підписує захисника «Кримтеплиці» (рос.). Sport.ua. Процитовано 4 червня 2017.
  12. Віталій Саранчуков — рекордсмен і патріот! (рос.). UA-Футбол. 07.06.2010. Процитовано 4 червня 2017.
  13. Молодіжний склад «Таврії» виграв міні-турнір у Саках (рос.). Офіційний сайт СК «Таврія». 11.10.2012. Процитовано 4 червня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.