Орлов Юрій Федорович

Юрій Федорович Орлов (13 серпня 1924, Москва, СРСР — 27 вересня 2020) — професор в Корнельському університеті, фізик, автор сотень наукових публікацій, учасник дисидентського руху, емігрант з СРСР.

Орлов Юрій Федорович
рос. Юрий Фёдорович Орлов
Народився 13 серпня 1924(1924-08-13)[1][2]
Москва, СРСР
Помер 27 вересня 2020(2020-09-27)[3] (96 років)
Ітака, штат Нью-Йорк, США
Країна  СРСР
 США
Діяльність фізик-ядерник, правозахисник, викладач університету
Alma mater фізичний факультет МДУ, МФТІ і Institute for Theoretical and Experimental Physicsd
Заклад Університет Корнелла, Institute for Theoretical and Experimental Physicsd[4], Єреванський фізичний інститут[4] і Інституті земного магнетизму, іоносфери і поширення радіохвильd[4]
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Вчителі Vladimir Berestetskyd
Членство Американська академія мистецтв і наук, Академія наук Вірменської РСР і Американське фізичне товариство
Нагороди

Carter–Menil Human Rights Prized

член Американського фізичного товариства

Член Американської академії мистецтв і наук

European Human Rights Prized (1989)

премія Андрія Сахарова американського фізичного товариства (2006)

Carter–Menil Human Rights Prized (1986)

почесний доктор Уппсальського університетуd (1990)

Robert R. Wilson Prized (2021)

 Орлов Юрій Федорович у Вікісховищі

Біографія

З 1941 року працював токарем на заводі. Служив в армії, закінчив військове училище, учасник німецько-радянської війни (на 1-му Українському фронті). З 1946 року - в запасі. Працював грубником на фабриці в Москві, екстерном закінчив середню школу.

З 1947 по 1951 рік навчався на фізико-технічному факультеті МДУ (з 1951 року - МФТІ), отримав диплом фізфаку МДУ в 1952 році.

У 1953 році став співробітником теплотехнічної лабораторії (ТТЛ) Академії наук СРСР. У той час ТТЛ була однією з надсекретних лабораторій «Атомного проекту СРСР» (у 1958 році ТТЛ перейменована в Інститут теоретичної та експериментальної фізики (ІТЕФ)).

У 1956 році на партійних зборах, присвяченому обговоренню доповіді Хрущова на XX з'їзді КПРС, виступив із заявою, в якій назвав Й. Сталіна і Л. Берію «убивцями, які стояли при владі» і висунув вимогу «демократії на основі соціалізму». Невдовзі був виключений з комуністичної партії за соціал-демократизм, позбавлений допуску до роботи з секретними документами і звільнений з інституту. Директор Фізичного інституту Академії наук Вірменської РСР А. Аліханьян прийняв Ю. Орлова на роботу, і наступні 16 років він жив і працював в Єревані. З 1956 року став співробітником Єреванського Фізичного інституту Академії наук Вірменської РСР.

Наукова діяльність

Ю. Ф. Орлов розробив теорію стійкості пучків в електронному кільцевому прискорювачі і вніс значний внесок (спільно з А. П. Рудиком) в проектування жорсткофокусуючих прискорювачів протонів в ІТЕФ.

Доктор фізико-математичних наук (1963). Член-кореспондент Академії наук Вірменської РСР (1968). Старший науковий співробітник Інституту земного магнетизму, іоносфери і розповсюдження радіохвиль Академії наук СРСР (з 1972 року).

Професор Корнельського університету (з 1986 року).

Дисиденство

В 1968 році Юрій Орлов став одним з перших радянських вчених, які відкрито виступили на захист Андрія Дмитровича Сахарова[5].

Автор самвидаву, статті: «Про причини інтелектуального відставання СРСР» (1973), «Чи можливий соціалізм не тоталітарного типу?» (1975); автобіографічний роман «Небезпечні думки»[6].

Член радянської групи «Міжнародної амністії» (з 1973 року). Засновник і перший керівник Московської Гельсінкської групи (МГГ, з 1976 року).

17 грудня 1976 спільно з іншими правозахисниками Орлов пише відкритого листа на захист В. Буковського від наклепу на сторінках «Літературної газети».

Політв'язень, в період 1977-1984, 1984-1986 - на засланні. Позбавлений звання члена-кореспондента (1979).

У липні 1983 року австрійський канцлер Бруно Крайський клопотав про звільнення Орлова, але це клопотання було залишено без відповіді.

Еміграція

У 1986 році Орлов був позбавлений радянського громадянства і висланий з СРСР в обмін на заарештованого в США радянського шпигуна Геннадія Захарова, працювавшого під «прикриттям» посади співробітника представництва СРСР в ООН.

Нагороди

Почесний голова Міжнародної Гельсінкської федерації з прав людини (з 1986 року). Член Американської академії мистецтв і наук.

У 1995 році Американське фізичне товариство нагородило Орлова медаллю Ніколсона за гуманітарну діяльність.

У 2006 році став першим нагородженим премією Андрія Сахарова, заснованою Американським фізичним товариством за заслуги вчених в питаннях захисту прав людини.

Орлов - один з героїв документального фільму «Вони вибирали свободу» (RTVi, 2005) [10].

Див. також

Джерела

Посилання
  1. SNAC — 2010.
  2. Munzinger Personen
  3. https://www.themoscowtimes.com/2020/09/28/veteran-russian-human-rights-leader-yury-orlov-dies-at-96-a71570
  4. http://physics.cornell.edu/sites/people/files/Orlov%20c.v.%20and%20pubs%202018.pdf
  5. Елена Боннэр: Спешите делать добро (рос.). Архів оригіналу за 29 травня 2012. Процитовано 23 жовтня 2012.
  6. Орлов Ю. Ф. Опасные мысли (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.