Ортоарсенатна кислота

О́ртоарсена́тна кислота — триосновна неорганічна кислота середньої сили складу H3AsO4, трохи слабша за ортофосфатну. Має вигляд білих прозорих кристалів. Розчинна у воді та спирті, осаджується із розчину у формі гемігідрату 2H3AsO4·H2O. Отруйна.

Ортоарсенатна кислота
Систематична назва ортоарсенатна кислота
Інші назви миш'якова кислота, ортомиш'якова кислота, арсенатна кислота, ортоарсенова кислота
Ідентифікатори
Номер CAS 7778-39-4
PubChem 234
Номер EINECS 231-901-9
KEGG C01478
ChEBI 18231
RTECS CG0700000
SMILES
O[As](=O)(O)O
InChI
InChI=1S/AsH3O4/c2-1(3,4)5/h(H3,2,3,4,5)
Номер Гмеліна 2294
Властивості
Молекулярна формула H3AsO4
Молярна маса 141,94 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвні кристали
Густина 2,6 г/см3
Тпл 35,5 °C
Ткип розклад при > 100 °C
Розчинність (вода) 16,7 г/100 мл
Кислотність (pKa) 2,19, 6,94, 11,5
Небезпеки
Класифікація ЄС T N
NFPA 704
0
3
0
Температура спалаху Незаймиста
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Кислота використовується при виробництві дезінфікуючих засобів, інсектицидів та скла.

Хімічні властивості

У водному розчинні арсенатна кислота дисоціює:

H3AsO4 H2AsO4 + H+ (K1 = 6,3 ×10−3): H2AsO4 HAsO2−4 + H+ (K2 = 1,2 × 10−7): HAsO2−4 AsO3−4 + H+ (K3 = 3,2 × 10−12)

Відповідно можливе утворення трьох рядів солей (арсенатів), наприклад для натрію: Na3AsO4, Na2HAsO4 та NaH2AsO4. Арсенати нерозчинні у воді, за винятком солей лужних металів і амонію.

Арсенат-іон має форму тетраедра, в центрі якого знаходиться атом Арсену, довжина зв'язків As—O 0,175 нм. Якісною реакцією на арсенат-іон є осадження іонами срібла з нейтрального або слаболужного розчину з утворенням арсенату срібла (Ag3AsO4) коричневого кольору.

Отримання

Арсенатну кислоту можна отримати, розчинивши оксид арсену (V) у воді:

As2O5 + 3H2O → 2H3AsO4

Проте частіше миш'якову кислоту отримують дією концентрованої нітратної кислоти (HNO3) на As або As2O3:

3As2O3 + 4HNO3 → 6H3AsO4 + 4NO.

Посилання

Джерела

  • Дроздов А.А., Зломанов В.П., Мазо Г.Н., Спиридонов Ф.М. Неорганическая химия. — Москва : ИЦ «Академия», 2004. — Т. 2. — 368 с. — ISBN 5-7695-1436-1.
  • Романова Н.В. (1998). Загальна та неорганічна хімія. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун». с. 480. ISBN 966-569-106-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.